Кроткий Еміль | Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія

Кроткий Еміль


Кроткий Еміль

КРО́ТКИЙ Еміль (справж. – Герман Еммануїл Якович; 26. 12. 1892(07. 01. 1893), с. Зіньківці Поділ. пов. Поділ. губ., нині Кам’янець-По­­діл. р-ну Хмельн. обл. – 10. 02. 1963, Москва) – поет, сатирик. Чл. СП СРСР (1959). Навч. у Ка­­м’янець-Поділ. г-зії. Дебютував 1911 у ж. «Крокодил» (Одеса). На запрошення М. Горького 1917 переїхав до Петрограда (нині С.-Пе­тербург). 1918–20 – у Харкові. Від 1920 – у Москві: кор. г. «Труд»; від 1931 (з перервами) – у ж. «Крокодил». 1933 репрес., перебував на засланні у м. Камєнь-на-Обі (1933–36), м. Можайськ (1936–41); працював ред. сатир. відділу «Прямой на­водкой» у г. «Коммунист» (1941–44, м. Астрахань; усі – РФ); відп. секр. г. «За стахановский лов». Автор кн. «Казка про те, як цар місця позбувся» (О., 1917), зб. поезій «Растопленный полюс», «Повесть об Иванушке-Дурачке (Русская история в стихах)» (обидві – Петроград; усі – 1918), зб. «Скифский берег», поеми «Разговор с Вильсоном», казки «Кувырком» (усі – Харків; 1918–20), «Стихи о Москве» (Екатеринбург, 1922), «Портрет и зеркало» (1956), «Сатирик в Космосе» (1956), «В беспорядке дискусии» (1964), афоризмів «Отрывки из ненаписанного» (1966; усі – Москва). У романі І. Ільфа і Є. Петрова «Золоте теля» К. зображено під іменем фейлетоніста Гаргантюа.

Літ.: Вайнер А., Кузнецов Э. У Черного моря. О., 1977.

Статтю оновлено: 2014