Демидов Володимир Ізотович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Демидов Володимир Ізотович

ДЕМИ́ДОВ Володимир Ізотович (справж. ім’я – Владилен; 04. 07. 1932, м. Горлівка, нині Донец. обл. – 04. 10. 1999, х. Пухляковськ Костянтинов. р-ну Ростов. обл., похов. у м. Костянтиновськ, РФ) – письменник і перекладач. Чл. НСПУ (1960). Закін. Літ. Ін-т у Москві (1959). Працював слюсарем, токарем, журналістом. Почав друкуватися від 1948. Писав рос. мовою. Тематика творчості Д. пов’язана з Донец. краєм. Автор поет. кн. «Стихи» (1953), «Это вам, влюбленные» (1957), «Солнечные недра» (1959), «Солнышко подземное» (1959), «Беспокойство», «Дети пламенной земли» (обидві – 1961), «Детям нужны отцы» (1964), «Листья начинаются с корней» (1966), «Апрельское утро земли» (1967), «Обновление» (1968), «И вечный бой...» (1969), «Минута молчания» (1972; усі – Донецьк), «Высоты и глубины» (К., 1980), «Шахтерское братство», «На расстоянии любви» (обидві – 1981), «Благодарение» (1984; усі – Донецьк), «Равноденствие» (1987), «Избранное» (1990; обидві – Москва); повістей «Мужайте, юные» (1969), «Олексиное лето» (1975; обидві – Донецьк). Переклав окремі твори В. Сосюри, Б. Степанюка, С. Олійника, Г. Бойка, М. Сингаївського, Ю. Сердюка.

Літ.: Гончаров Н. Он оставил солнечные строки: [памяти донского поэта В. Демидова] // Трибуна. 1999, 7 окт.

С. О. Плахотнюк, В. Є. Тарасенко

Стаття оновлена: 2007