Демків Катерина Степанівна - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Демків Катерина Степанівна

ДЕ́МКІВ Катерина Степанівна (13. 12. 1926, с. Пуків, нині Рогатин. р-ну Івано-Фр. обл.) – майстриня художньої вишивки. Чл. НСМНМУ (1993). Закін. Дрогоб. пед. ін-т (Львів. обл., 1963). Учителювала; 1954–55 – інспектор шкіл Рогатин. р-ну; від 1955 – у Львові: у школі-інтернаті № 5, 1974–84 – у серед. школі № 31. Учасниця худож. виставок від 1993. Захоплюється вишивкою з дитинства. Вишивати навч. у бабусі Ганни та мами Ольги Федунь; пізніше її вчителями були З. Краковецька, М. Калиняк, О. Возниця. Осн. техніки – хрестик, низинка, занизування, гладь (з мережкою і без неї), виколювання. У традиціях гуцул., бойків., яворів., пуків. вишивок створює серветки, обруси, скатертини, рушники, чол. і жін. сорочки.

Тв.: обруси – «Зелене листя» (1941), «Веселкові барви» (1946); скатертини – «Весільна» (1944), «Святкова» (1948), «Великодня» (1949); жін. блузи – «Калина» (1940), «Виноград» (1950), «Циганські дороги» (1952), «Сорочка із зорями» (1953), «Маки» (1957), «Жовта» (1958), «Стрічечка до стрічечки» (1986), «Галичаночка» (2002), «Дніпрові хвилі» (2005); жін. сорочки – «Буковинка» (1968), «Стиглі вишні» (1979); чол. сорочки – «Безхмарне небо» (1956), «Гуцульські плаї» (1959), «Подільські мотиви» (1965), «Летить галка через балку» (1978), «Зів’яле листя» (1993); рушники – «Схід сонця» (1981), «Осінні барви» (1984), «Доля» (1991), «Мамина пісня» (1995); ансамблі серветок: до кави – «Пуківчанка» (1992), до чаю – «Захід сонця» (1994); доріжки – «Народні мотиви», «Рогатинські дороги» (обидві – 1996); диванні подушечки – «Яворівщина» (1999), «Ой чого ти почорніло, зеленеє поле» (2003).

З. Р. Краковецька

Стаття оновлена: 2007