Демографічний інститут УАН

Визначення і загальна характеристика

ДЕМО­ГРАФІ́ЧНИЙ ІН­СТИТУ́Т УАН — перша у світі спеціалізована науково-дослідна установа демо­графічного спрямува­н­ня. Засн. 1918 у Києві в числі перших ін­ституцій УАН з ініціативи М. Туган-Барановського. Роз­почав роботу в січні 1919. Створе­н­ня Ін­ституту стало подією у світ. демогр. науці, оскільки вперше зʼявився окремий наук. осередок кооперації зусиль демо­графів. До цього фахові демо­графи в Україні, як і в усьому світі, працювали у складі університет. каф. соціології, політ­економії, статистики, а також як службовці органів держ. статистики. Не­змін. дир. Ін­ституту — М. Птуха, серед ін. спів­роб. — В. Воблий, Ю. Корчак-Чепурківський, П. Пустоход, М. Трацевський. Ін­ститут створювався у склад. соц.-екон. умовах, тому чисельність штат. працівників не пере­вищувала 15-ти осіб. Лише після при­єд­на­н­ня до нього Каф. санітарії та гігієни ВУАН із сан.-демогр. і сан.-статист. кабінетами заг. чисельність спів­роб. Ін­ституту, який отримав назву Ін­ститут демо­графії і сан. статистики ВУАН, зросла вдвічі. Ін­ститут залишив на­ступ. поколі­н­ням укр. демо­графів велику та цінну наук. спадщину (14 томів «Праць»), цікаву не лише для демо­графів, а й пред­ставників суміж. дисциплін. Для проведе­н­ня дослідж. було залучено позаштат. працівників на по­стій. і тимчас. основі, пере­важна більшість яких працювала у Центр. статист. упр. УРСР. Використовуючи зарубіжні напрацюва­н­ня і знач. досвід організації статист. дослідж., що їх проводили земські статистики Рос. імперії, за короткий час вдалося створити в УРСР держ. демогр. службу європ. рівня, що не мала аналогів у ін. респ. СРСР. Демо­статист. напрацюва­н­ня укр. демо­графів використовували у своїх дослідж. знані європ. учені. Досить швидко Україна стала одним із лідерів демо­графії в СРСР та світі. Кооперація штат. спів­роб. із позаштат., кількість яких іноді у 2–3 рази пере­вищувала кількість штат. (серед яких був корифей укр. демо­графії А. Хоменко), дала можливість проводити систематичну роботу із формува­н­ня статист. бази демогр. дослідж. (архів не зберігся). Разом зі спів­роб.-демо­графами Центр. статист. упр. УРСР були зі­брані по 9-ти губерніях, про­аналізовані з огляду на неповноту і помилки, систематизовані й доповнені за єдиною методикою, поправлені у звʼязку зі змінами територіал. меж, зведені по Україні й ви­дані матеріали щодо природ. руху насел. за 1867–1914 і санітар. статистики за 1876–1914. На основі створеної демо­статист. бази спів­роб. Ін­ституту здійснювали емпіричні й теор. дослідж. за напрямами: ви­вче­н­ня природ. руху насел. України (зокрема в істор. контекс­ті), створе­н­ня демогр. про­гнозів, удосконале­н­ня методики демогр. аналізу (побудова таблиць смертності й середньої тривалості життя, ви­вче­н­ня дит. смертності, дослідж. шлюбності насел. шляхом побудови індексів шлюбності та ін.), узагальне­н­ня історії, методики й організації пере­писів населе­н­ня. Метод. роз­робки Ін­ституту вві­йшли до арсеналу аналіт. засобів сучас. демо­графії, а під­готовлена й опубл. бібліо­графія з демо­графії за 1914–28 (В. Рєзников) є важливим демо­істор. джерелом. 1938 Ін­ститут ліквідований, а його провід­ні працівники заарешт. за звинуваче­н­нями політ. характеру. Засекрече­н­ня демогр. інформації не давало можливості продовжувати ґрунтовні й обʼєктивні дослідже­н­ня. Функції Ін­ституту демо­графії і сан. статистики були покладені на від­діл статистики Ін­ституту економіки АН УРСР, де вони звелись до дослідж. пере­важно істор. характеру та узагальне­н­ня методики пере­писів населе­н­ня. Лише на­прикінці 1966 організований від­діл демогр. дослідж., який працював у складі Ін­ституту економіки НАНУ до кін. 2003 і здійснював пошуково-фундаментал. та аналіт. роз­робки у контекс­ті продовже­н­ня традицій, сформованих у Д. і. УАН. 2002 створ. Демо­графії та соціальних досліджень Ін­ститут НАНУ як нова наук. установа.

Літ.: Птуха М. В. Очерки по статистике населения. Москва, 1960; Стешенко В. С., Корчак-Чепурківський Ю. О. Демо­графія // Історія АН УРСР. Кн. 1. К., 1967; Пустоход П. І. Ін­ститут демо­графії Академії наук України // Демогр. дослідж. Вип. 2. К., 1971.

В. С. Стешенко

Завантажити статтю