Демуцький Порфирій Данилович

ДЕМУ́ЦЬКИЙ Порфирій Данилович (26. 02 (11. 03). 1860, с. Янишівка, нині Іванівка Ставищен. р-ну Київ. обл. — 03, за ін. даними — 05. 06. 1927, Київ) — фольклорист, хоровий диригент, композитор і педагог. Батько Д. Демуцького. Заслужений артист УРСР (1926). Закін. Київ. духовну семінарію (1882) та мед. факультет Університету св. Володимира у Києві (1889). Під час навч. як секр. і нотописець брав участь у хорових концертах М. Лисенка. Тоді ж здійснив перші фольклорні записи коломи­йок у карпат. екс­педиції. Оселився у с. Охматів Таращан. пов. Київ. губ. (нині Жашків. р-ну Черкас. обл.), де від­крив лікарню і за­ймався лікар. практикою (1889–1919). З місц. селян 1892 організував хор, ві­домий до 1911 ви­ступами в Україні. Записував, виконував і пропагував нар. пісні. Керуючи Охматів. хором культивував нар. стиль викона­н­ня, зберігав спосіб нар. роз­співу, гармонізацію. Унікальність хору як носія живої фольклор. традиції по­ставила перед Д. низку специф. зав­дань: донести жанр. спектр побутуючих пісень, не­зважаючи на цензурні обмеже­н­ня; зафіксувати інтонац. сторону багатоголос. мелодій; від­редагувати, створити хор. партитури для різноманіт. складу голосів, беручи за основу суто нар. властивості хор. партій. Від 1918 — у Києві. Від 1921 — проф. Муз.-драм. ін­ституту ім. М. Лисенка та чл. Етногр. комісії при ВУАН, водночас 1921–24 — викладач спів­ів на регент. курсах, організов. УАПЦ. Під­тримував творчі звʼязки з капелою «Думка», хор. студією ім. К. Стеценка, самодіял. хор. колективами. Автор оригін. творів для хору в нар. стилі, зокрема «Заповіт», «Бʼють пороги», «Чернець», «Учітеся, брати мої» (усі — на сл. Т. Шевченка), що уві­йшли до зб. «Чотири масові пісні на текс­ти Т. Шевченка» (К., 1926), «Думи про Федора Без­родного», церк. композиції «Літургія» (К., 1921). Об­стоював самоцін­ність автентич. звуча­н­ня нар. пісні. Стильові особливості обробок нар. пісень Д. свідчать про його чутливе ставле­н­ня до при­йомів нар. викона­н­ня. Записав понад 700 пісень, найцін­ніші серед них — канти і лірниц. пісні. М. Лисенко, П. Козицький, К. Квітка високо оцінили діяльність Д., на­звавши його укр. рапсодом. Д. ви­вчав нар. інструменти (особливо — ліру) й лірниц. пісні. У рад. часи імʼя Д. було вилучено з контекс­ту укр. культури. Від 1995 проводять Всеукр. фестиваль-конкурс колективів нар. хор. співу ім. Д. Створ. музеї Д. у с. Охматів та в Уман. муз. училищі (Черкас. обл.), якому присвоєно його імʼя.

Завантажити статтю