Демцю Михайло Іванович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Демцю Михайло Іванович

ДЕ́МЦЮ Михайло Іванович (02. 01. 1953, с. Круковець Самбір. р-ну Львів. обл.) – живописець і графік. Нар. художник України (2009). Засл. діяч мист-в України (2003). 3-я премія Всеукр. трієнале живопису (2001), 1-а премія Фестивалю кераміки (м. Вестервальд, Німеччина, 2003). Чл. НСХУ (1988). Закін. Львів. уч-ще приклад. та декор. мист-ва (1980; викл. М. Бордун, Т. Драган). На твор. роботі. Учасник закордон. худож. виставок від 1986. Персон. – у Львові (1993, 1997, 2002), Бохумі (1999), Фрайбурзі (2003; обидва – Німеччина), Реймсі (1999, 2000), Брасьє (2002; обидва – Франція), Вестервальді та Києві (2003). Для творчості Д. характерне тяжіння до традиції укр. нац. малярства. Автор пейзажів, портретів, натюрмортів. Віддає перевагу вираз. експресіоніст. манері, контраст. зіставленню кольорів із переважанням червоної барви. Мистецтвознавці звертали увагу на інтуїтивізм Д., особливо у його портретах. Роботи зберігаються в НХМ, Хмельн., Сум. ХМ, Нац. музеї у Львові, Львів. галереї мист-в, Музеї кераміки у Вестервальді.

Тв.: «Марія» (1990), «Натюрморт» (1992), «О. Довбуш» (1993), «Вечірня розмова», «Неспокій», «Де ви, господарі Карпат?» (1995), «Тепло рідного краю», «Українка», «Квіти» (усі – 1996), «Осінь» (1997), «Карпати золоті» (1998), «Мулен Руж», «Ранкова Сена», «Вечірній Львів», «Подорож по Голландії» (усі – 2000), «Гуцулка і скрипаль», «Т. Шевченко» (обидва – 2001), «Печерська лавра» (2002), «Якщо є на світі рай – то це Україна» (2004), «Зимові Карпати» (2005), «Зустріч із маестро» (2006), «Квіти ніби сон» (2007).

Літ.: Міщенко Г. Український інтуїтивізм Михайла Демцю // ОМ. 1998. № 1; Михайло Демцю: Каталог. К.; Брюссель, 2002; Михайло Демцю. Кольори України: Каталог. Л., 2003; Михайло Демцю: Альбом. К., 2004; Михайло Демцю // Aura. 2007. № 1; Дяк о. Колір вітру з України// ОМ. 2008. №1.

Г. Г. Стельмащук

Стаття оновлена: 2016