ДЕМЧУ́К Петро Іванович (11. 06. 1900, м. Городенка, нині Івано-Фр. обл. — 03. 11. 1937, ур­очище Сандормох побл. м. Медвежʼєгорськ, Карелія, РФ) — громадсько-політичний діяч, філософ. Професор (1932), член-кореспондент ВУАН (1932). У березні 1915 зарахований до 6-ї сотні УСС А. Мельника. 1918 вступив до лав УГА, продовжував боротьбу проти поляків та більшовиків. Закін. Укр. гімназію у Городенці (1919), юрид. і філос. факультети Віден. університету (1925). Під час навч. 1920 став чл. КП Австрії, працював лектором парт­школи укр. секції при її ЦК, брав участь у ви­дан­ні першої газети КП Сх. Галичини — «Наша правда» (Ві­день), молодіж. ж. «Наш стяг». Активно ви­ступав за обʼ­єд­на­н­ня рев. студент. молоді. На канікулах у Городенці проводив агітацію проти виборів до польс. сейму та полонізації укр. шкіл, за що заарешт. і увʼязнений у Коломий. тюрмі, звідки незабаром утік і ви­їхав до Праги, згодом — до Відня. 1925 працював секр. консул. частини повноваж. пред­ставництва СРСР у Відні, під­тримував дружні стосунки з Ю. Коцюбинським. Того ж року із групою політ. емі­грантів ви­їхав до Харкова. Член КП(б)У (1926). Закін. аспірантуру при Укр. ін­ституті марксизму-ленінізму (1927), працював у ньому н. с. каф. соціології філос.-соціол. від­діл.; від 1927 — проф., завідувач кафедри філософії, від 1929 — завідувач кафедри діалект. та істор. матеріалізму Харків. ін­ституту рад. будівництва і права. У філос. дис­кусії поч. 1930-х рр. звинувачувався у «деборинщині». 1928 роз­почав у пресі полеміку з «механістом» С. Семковським. Частина праць Д. дещо політизована й однобічна. Брав участь у під­готовці першої рад. філос. енциклопедії, ви­да­н­нях творів К. Маркса і Ф. Енгельса. Автор низки статей з історії філософії, опубл. у ж. «Прапор марксизму», «Гарт», «Пролітфронт». У травні 1933 заарешт. за звинуваче­н­ням в участі в УВО, 23 вересня 1933 трійкою при Колегії ГПУ УРСР засудж. до 5-ти р. по­збавле­н­ня волі. Покара­н­ня від­бував на Соловках. 9 жовтня 1937 трійкою Упр. НКВС Ленінгр. обл. засудж. до роз­стрілу. Реабіліт. 1961.