Дем’янчук Василь Климентійович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Дем’янчук Василь Климентійович

ДЕМ’ЯНЧУ́К Василь Климентійович (13. 01. 1897, с. Надвірна, нині місто Івано-Фр. обл. – 28. 11. 1938, м. Медвєж’єгорськ, Карелія, РФ) – мовознавець. Закін. Київ. ІНО (1922). Працював у ВУАН 1919–29: від 1927 – ст. н. с. Комісії історії укр. мови; одночасно 1926–29 – викл. укр. мови та порівнял. граматики слов’ян. мов у Київ. ІНО. Дис. на здобуття ступ. канд. н. захистив після закінчення аспірантури 1928 і видав того ж року під назвою «Морфологія українських грамот ХІV і першої половини ХV віку». Знав усі слов’ян., нім. і франц. мови. Досліджував питання історії укр. мови та діалектології. Разом із А. Кримським (своїм учителем) уклав «Хрестоматію з пам’ятників старо-українщини 11–18 вв.» (1924). Автор низки рец. на праці П. Бузука, Б. Кобилянського, К. Німчинова, І. Шаровольського та ін. Репрес. 1929, безпідставно засудж. до 5-ти р. Заарешт. і засланий на північ, де після звільнення працював вільнонайманим на буд-ві Біломоро-Балт. каналу. 1937 засудж. повторно до розстрілу. Реабіліт. 1957. Автор дослідж., опубл. у «Зап. Істор.-філол. відділу УАН» – «Гнат (Ватрослав) Ягич (Короткий нарис його життя й наук. діяльності)» (1923, кн. 4), «До правопису слов’янських прізвищ», «До історії обрання Вол. Гнатюка в академіки» (обидва – 1927, кн. 10), «До характеристики гуцульського говору» (1928, кн. 19), «З приводу відповіді проф. Бузука на рецензію (про його книгу “Нарис історії української мови”)» (1929, кн. 23); «Бібліографічний огляд української діалектології за роки 1914–27» // «Укр. діалектол. зб.» (1928, кн. 1; усі – Київ).

Літ.: Жовтобрюх М. А. Василь Климентійович Дем’янчук // Мовознавство. 1972. № 1; Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні НАН України – 75, 1930–2005: Мат. до історії. К., 2005.

М. Г. Железняк

Стаття оновлена: 2007