Дем’янчук Василь Климентійович

Визначення і загальна характеристика

ДЕМʼЯНЧУ́К Василь Клименті­йович (13. 01. 1897, с. На­двірна, нині місто Івано-Фр. обл. — 28. 11. 1938, м. Медвєжʼєгорськ, Карелія, РФ) — мово­знавець. Закін. Київ. ІНО (1922). Працював у ВУАН 1919–29: від 1927 — старший науковий спів­робітник Комісії історії української мови; одночасно 1926–29 — викладач української мови та порівнял. граматики словʼян. мов у Київ. ІНО. Дис. на здобу­т­тя ступ. канд. н. захистив після закінче­н­ня аспірантури 1928 і видав того ж року під на­звою «Морфологія українських грамот ХІV і першої половини ХV віку». Знав усі словʼян., нім. і франц. мови. Досліджував пита­н­ня історії української мови та діалектології. Разом із А. Кримським (своїм учителем) уклав «Хрестоматію з памʼятників старо-українщини 11–18 вв.» (1924). Автор низки рец. на праці П. Бузука, Б. Кобилянського, К. Німчинова, І. Шаровольського та ін. Ре­прес. 1929, без­під­ставно засудж. до 5-ти р. Заарешт. і засланий на пів­ніч, де після звільне­н­ня працював вільнона­йманим на буд-ві Біломоро-Балт. ка­налу. 1937 засудж. по­вторно до роз­стрілу. Реабіліт. 1957. Автор дослідж., опубл. у «Зап. Істор.-філол. від­ділу УАН» — «Гнат (Ватрослав) Ягич (Короткий нарис його життя й наук. діяльності)» (1923, кн. 4), «До правопису словʼянських прі­звищ», «До історії обра­н­ня Вол. Гнатюка в академіки» (обидва — 1927, кн. 10), «До характеристики гуцульського говору» (1928, кн. 19), «З приводу від­повіді проф. Бузука на рецензію (про його книгу “Нарис історії української мови”)» (1929, кн. 23); «Бібліо­графічний огляд української діалектології за роки 1914–27» // «Укр. діалектол. зб.» (1928, кн. 1; усі — Київ).

Літ.: Жовтобрюх М. А. Василь Клименті­йович Демʼянчук // Мово­знавство. 1972. № 1; Ін­ститут мово­знавства ім. О. О. Потебні НАН України — 75, 1930–2005: Мат. до історії. К., 2005.

М. Г. Железняк

Завантажити статтю