Дем’янчук Іван - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Дем’янчук Іван

ДЕМ’ЯНЧУ́К Іван (24. 12. 1880, м-ко Надвірна, нині місто Івано-Фр. обл. – 1919, м. Челябінськ, РФ) – мовознавець, перекладач. Закін. Львів. ун-т (1905). Викладав класичні мови у польс. г-зії м. Станіслав (нині Івано-Франківськ), одночасно – в. о. дир. жін. г-зії сестер-василіянок. Від 1912 – доц. каф. класич. філології Чернів. ун-ту. Досліджував творчість антич. трагіків та комедіографів, цікавився папірологією і патристикою. Упорядкував зб. творів грец. комедіографів «Supplementum comicum» (Krakau, 1912; репринтне вид. – Hildesheim, 1967) та коментоване вид. драми Софокла «Гончі собаки» (1912), опублікував розвідку «Із грецьких папірусів. Фрагменти старинної культури» (Л., 1912; містить укр. переклад кількох папірус. текстів). Уклав довідник про неправил. грец. дієслова (1909) та підруч. лат. мови для учнів 1-го кл. г-зії (1911). Автор низки досліджень, зокрема «Рух літературний жіночий у старинній Греції» (1905), «Перекази старинного сьвіта» (1908; Л., 1911; Торонто, 1918), «Родійський колос» (1909), «Декілька педагогічних засад ретора Квінтіліяна» (1912), «Ретор Квінтіліян» (1914). На поч. 1-ї світ. війни потрапив до Челябінська, де помер від тифу.

Й. У. Кобів

Стаття оновлена: 2007