Крушельницька Марія Тарасівна

Визначення і загальна характеристика

КРУШЕЛЬНИ́ЦЬКА Марія Тарасівна (31. 12. 1934, Харків) — піаністка, педагог, музично-громадська діячка. Дочка Тараса, онука Антона та Марії Крушельницьких. Професор (1991). Народний артист України (2005). Дійсний член НТШ (2006). Лауреатка 1-го Всеукр. конкурсу ім. М. Лисенка (Київ, 1962). Під час репресій родини Крушельницьких була виселена з матір’ю до Курська (РФ), 1943 повернулася до Льво­ва. До поч. 1960-х рр. на ма­териному прізвищі — Шушкевич. Закін. Моск. консерваторію (1957; кл. Г. Нейгауза) та аспірантуру при ній (1960). Удосконалювала гру на фортепіано у В. Барвінського (1959–63). Від 1960 — у Львів. муз. академії: 1991–99 — ректор, від 2000 — професор кафедри спец. фортепіано. У 1960–90-х рр. вела активну кон­цертну діяльність в Україні. У репертуарі — твори Л. ван Бетговена, Р. Шуманна, Й. Брамса, О. Скрябіна, С. Прокоф’єва. На­давала перевагу великим формам і монум. циклам. Визначал. риси виконав. стилю — мас­штабність, драматизм і романт. спрямування. Як інтерпретатор­ка й популяризаторка укр. музики посідає особл. місце серед піаністів 2-ї пол. 20 ст. Виконав. манера національно визначена, з майстер. виявленням м’якої співучості укр. мелодики. Зокре­ма унікал. є відтворення у тракту­ваннях К. гуцул. інтонацій у му­зиці М. Колесси і своєрід. ек­спре­сії галиц. тематизму С. Люд­ке­вича. Один із найхарактерніших засобів — темпоритм: детал. агогічні відтінки, що визначають виразність мелодії, завжди впізнаються як своєрідна риса гри К.

Здійснила пре­м’єр­не виконання Концертів для фортепіано з оркестром С. Люд­ке­вича (1963), І. Драга (1967), Р. Сі­мовича (1974); циклів «Київ­сь­кий триптих» (1982) і «Дві фор­тепіанні фрески» (2007) Б. Фільц та ін. Ініціаторка створен­ня фор­тепіан. циклу «Музичні при­свя­ти» Б. Фільц (2002). Від серед. 1960-х рр. підготувала се­рію ви­конав. монографій із фор­те­піан. музики укр. композиторів: Л. Ре­вуцького, В. Косенка, С. Люд­кевича, М. Колесси, Н. Нижанківського, В. Барвінського, М. Ли­сенка, А. Кос-Анатольського. Вперше створила цілісні «фортепіанні портрети» укр. композиторів, що стало новим етапом у виконав. мистецтві. 1995 виступила з виконанням віднайденого фортепіан. Концерту В. Барвінського. Записала на грампла­тівки і диски більшість фортепіан. творів С. Людкевича (1979), усі фортепіанні твори М. Колес­си (1984), програми з творів Н. Ни­жанківського (1985), В. Барвінського (1988), М. Лисенка (1992). Серед учнів — Й. Ермінь, М. Ку­ш­нір, лауреати міжнар. конкурсів Я. Боженко, О. Кушнір, О. Чі­пак, В. Котис. Авторка ст.: «Слово про вчителя» // «Музика», 1988, № 2; «Стильові особливості виконання фортепіанних творів М. Ко­лес­си» // «Українська фор­тепіанна музика та виконавство», Л., 1994; «Му­зич­на культура Льво­ва» // «Мистецькі об­рії’98», К., 1999; «Слово від ко­лег» // «Олег Криштальський: Спо­гади. Статті. Матеріали», Л., 2000; «Її музи­ка — промінь сонця [Про Б. Фільц]» // «Студії мистецтвознавчі», 2007, число 4; кн. «Слово про вчительку» (Л., 2002).

Завантажити статтю