Дендрологія

Визначення і загальна характеристика

ДЕНДРОЛО́ГІЯ (від дендро... і …логія) — роз­діл ботаніки, що ви­вчає морфологію, систематику, гео­графію, екологію, фітоценологію та про­блеми викори­ста­н­ня в народному господарстві деревних рослин. Нині роз­різняють лісівничу (ви­вчає лісівничі властивості та здійснює добір дерев. рослин для створе­н­ня високо­продуктив. дерево­станів), декор. (декор. властивості дерев. рослин та способи їхнього викори­ста­н­ня у декор. садівництві, паркобудівництві та озеленен­ні насел. пунктів), меліорат. (фітомеліорат. властивості та добір дерев і кущів для створе­н­ня ґрунто- і водозахисних та протиерозій. насаджень), мед.-сан. (сан.-гіг. властивості дерев. рослин і методи їх викори­ста­н­ня у курортно-санатор. парках) Д. Досягне­н­ня Д. використовують у дендрокліматології та дендрохронології.

Першим писемним свідче­н­ням про зародже­н­ня Д. є класифікація рослин грец. філософа Теофраста (бл. 370 — бл. 287 рр. до н. е.), якого називають батьком ботаніки. Він систематизував наявні в той час ві­домості і власні спо­стереже­н­ня з морфології, гео­графії і питань мед. викори­ста­н­ня рослин; усі рослини роз­поділив на дерева, кущі і трави. Про роз­виток Д. у стародавні часи свідчить створе­н­ня у 2 ст. до н. е. імператором Китаю Ву Ті з династії Хань першого ві­домого в історії арборетуму. Під­твердже­н­ням практич. успіхів антич. садівників у цій галузі є згадки у поезіях Вергілія про щепле­н­ня дерев. рослин, а також лат. та грец. назви дерев і кущів, пере­несені в сучасну наук. номенклатуру родових назв дерев. рослин у флорі Європи (бл. 50-ти), зокрема всі роди хвойних, гол. роди квіткових: дуб (Quercus), бук (Fagus), клен (Acer), липа (Tilia), граб (Carpinus), каштан (Castanea), береза (Betula), тополя (Populus), верба (Salix), вʼяз (Ulmus), платан (Platanus), яблуня (Malus), груша (Pyrus), вино­град (Vitis), горобина (Sorbus), лавр (Laurus), ліщина (Corylus), шипшина (Rosa), бруслина (Euonymus), жо­стір (Rhamnus) та ін. Роз­виток Д. активізувався у 15–17 ст. у звʼязку з великими геогр. від­кри­т­тями. Вихід у світ праць К. Лін­нея «Systema Naturae» («Система природи», Луґдуні, 1735) та «Species Plantarum» («Види рослин», Стокгольм, 1753) започаткував системат. ви­вче­н­ня дендрофлор різних регіонів та континентів. Вагомий внесок у становле­н­ня Д. зробили амер. вчені К. Сарджент, Л. Бейлі, Г. Маршалл, А. Мішо, Т. Ілаєс, зх.-європ. — Г. Майр, Ф. Пакс, Ф. Шверин, Г. Крюс­сманн, К. Сіверс, рос. — В. Сукачов, П. Пал­лас, С. Соколов, О. Колесников, М. Булигін, С. Мамаєв, І. Коропачинський, укр. — М. Давидов, О. Липа, С. Пʼятницький, Л. Рубцов, М. Рева, М. Кохно, С. Стойко, С. Кузнецов, С. Фодор, Б.-В. Термена, О. Калініченко, О. Поляков.

Нині діють Між­нар. дендрол. товариство у Великій Британії, яке видає «International Dendrology Society Year Book» («Щорічник Між­народного дендрологічного товариства»), Нім. та Польс. дендрол. товариства, від­діл. та секції ботан. т-в ін. країн. Амер. дендрологи в остан­ні десятилі­т­тя 20 ст. увагу зосередили на по­глибленому ви­вчен­ні фізіол. і біо­хім. особливостей дерев. рослин, зх.-європ. — на їхній систематиці. У країнах СНД пере­важають дослідж. інтродукції дерев. рослин, біо­логії та екології інтродуцентів. У звʼязку з цим у світ. Д. умовно виділяють дві школи — систематичну (на Зх.) та інтродукційну (в Росії, Україні, Білорусі та ін. країнах СНД). Серед ґрунтовних ви­дань у галузі Д. — «Icones of the forest trees of Japan» («Зображе­н­ня лісових дерев Японії», Токіо, 1900) О. Ширасави, «Manual of the trees of North America (exclusive of Mexico)» («Під­ручник про дерева Пів­нічної Америки (за винятком Мексики)», 1905) К. Сарджента, «Manual of Kultivated trees and shrubs hardy in North America» («Під­ручник про зимо­стійкі дерева й кущі, культивовані у Пів­нічній Америці», 1949; обидва — Нью-Йорк) А. Редера, «Trees and shrubs hardy in the British Isles» («Дерева й кущі зимо­стійкі на Британських островах», Лондон, 1951) В. Біна, «The complete trees of North America» («Повний склад дерев Пів­нічної Америки», Нью-Йорк, 1980) Т. Ілаєса, «Древесные породы мира» (т. 1–3, Москва, 1982), «Деревья и ку­старники, культивируемые в Украинской ССР. Голосемен­ные» (1983), «Деревья и ку­старники, культивируемые в Украинской ССР. Покрытосемен­ные» (1986; обидва — Київ).

Досягне­н­ням укр. дендрологів в остан­ні десятилі­т­тя 20 ст. стало проведе­н­ня ботан. інвентаризації видів дерев і кущів на території України, планомірне і системат. ви­вче­н­ня їхньої біо­логії та вихід фундам. кн. «Дендрофлора України» (К., ч. 1, 2001, ч. 2, 2005) М. Кохна, С. Кузнецова, І. Косенка та ін. В Україні під­готовку фахівців у галузі Д. здійснюють Нац. аграр. університет (Київ) та Нац. лісотех. університет України (Львів).

Літ.: Сукачев В. Н. Дендрология с основами геоботаники. Москва; Ленин­град, 1934; Шепотьев Ф. Л. Дендрология. Москва; Ленин­град, 1949; Гроздов Б. В. Дендрология. Москва; Ленин­град, 1952; Пятницкий С. С. Курс дендрологии. Х., 1960; Булыгин Н. Е. Дендрология. Москва, 1985; Кохно Н. А., Курдюк А. М., Дудик Н. М. и др. Плоды и семена деревьев и ку­старников, культивируемых в Украинской ССР. К., 1991; Кохно Н. А., Курдюк А. М. Теоретические основы и опыт интродукции древесных растений в Украине. К., 1994; Черняк В. М. Культивована дендрофлора Волино-Поді­л­ля, пер­спективи її викори­ста­н­ня та збагаче­н­ня. Т., 2004; Івченко І. С. Дендрологічні області України у звʼязку з роз­витком вітчизняної етноботаніки. К., 2005.

М. А. Кохно

Завантажити статтю