Денисенко Василь Семенович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Денисенко Василь Семенович

ДЕНИСЕ́НКО Василь Семенович (22. 03 (03. 04). 1896, м-ко Великий Токмак Бердян. пов. Таврій. губ., нині м. Токмак Запоріз. обл. – 04. 08. 1964, Київ) – етнограф, історик. Канд. істор. н. (1930). Учень М. Грушевського. Навч. 1918–20 на слов’яноукр. відділі істор.-філол. ф-ту Укр. ун-ту (м. Кам’янець-Подільський, нині Хмельн. обл.), після його реорганізації 1921–23 – на літ.-лінгвіст. циклі ф-ту профосвіти Київ. ІНО та етнол. ф-ті Київ. археол. ін-ту (не закін. через ліквідацію Ін-ту). Одночасно – викл. укр. мови і літ-ри у київ. школах, на робітфаках, українознав. курсах. У структурі ВУАН: 1927–30 – асп. відділу первіс. культури Н.-д. каф. історії України; 1930–33 – асист., н. с. Культурно-істор. комісії, Ін-ту матеріал. культури. Звільн. 1933. Рятуючись від репресій, виїхав до РФ: 1934–36 – зав. краєзнав. пункту Казим. культбази (нині Ханти-Мансій. автоном. округ); 1936–39 – у складі Казим. експедиції; 1939–44 – дир. Ямало-Ненец. окруж. (Заполяр.) музею (м. Салехард). 1944–47 – ст. н. с., 1945–46 – вчений секр. ІМФЕ АН УРСР; 1947–48 – в Ін-ті худож. пром-сті Академії арх-ри УРСР; 1948–49 – дир., ст. н. с. Тувин. краєзнав. музею (м. Кизил, РФ); 1949–50 – ст. н. с. Микол. істор. музею; 1950–52 – ст. лаборант Київ. ун-ту. Досліджував укр. похоронну та весіл. обрядовість, матер. і духовну культуру ханти, ненців та комі, розробив низку програм етногр. досліджень. Автор низки наук. праць та крит. статей, опубл. переважно у наук. щорічнику «Первісне громадянство та його пережитки на Україні», що виходив у Києві за ред. К. Грушевської, серед них: «Zwyczaje pogrzebowe ludu polskiego A.Fischer» (1926, вип. 1, 2), «P. Bogatyrev. Les jeux dans les rites funèbres en Russie Subcarpatique» (1927, вип. 3), «“Шлюбний ритуал та обряди на Україні” Хв. К. Вовка у першій – болгарській і другій – французькій редакції» та «А. Шлюбські. Матеріяли да вывучэньня фольклёру і мовы Віцебшчыны» (обидві – 1928, вип. 2–3), «А. П. Ковалівський. Картографічний метод в етнології» та «П. Богатырев. К вопросу об этнологической географии» (обидві – 1930, вип. 2), кн. «На далекій півночі» (К., 1957).

Літ.: Юркова О. Київська історична школа М. С. Грушевського: Долі науковців // З архівів ВУЧК–ГПУ–НКВД–КГБ. 1998. № 1/2; Кучеренко М. О., Панькова С. М., Шевчук Г. В. Я був їх старший син (рід Михайла Грушевського). К., 2006.

О. В. Юркова

Стаття оновлена: 2007