Денисенко Володимир Терентійович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Денисенко Володимир Терентійович

ДЕНИСЕ́НКО Володимир Терентійович (07. 01. 1930, с. Медвин, нині смт Богуслав. р-ну Київ. обл. – 10. 06. 1984, Київ) – кінорежисер, сценарист. Чоловік Н. Наум, батько О. і Т. Денисенків. Нар. арт. УРСР (1983). Чл. СКінУ (1958). У 1948 заарешт. і ув’язн. за звинуваченням в укр. бурж. націоналізмі. 1953 звільн., 1956 справу припинено за відсутністю складу злочину. Закін. Київ. ін-т театр. мист-ва (1956; курс М. Крушельницького), де й викладав від 1959: від 1980 – доц. каф. режисури кіно і телебачення. 1958–84 – реж.-постановник Київ. кіностудії худож. фільмів ім. О. Довженка. Постановник стрічок «Солдатка» (1959, автор сценарію), «Роман і Франческа» (1960), «Мовчать тільки статуї» (1962), «Сон» (1964, співавтор сценарію), «Совість» (1968, співавтор сценарію; вперше демонструвався на Мкф у Монреалі 1990), «На Київському напрямку» (1968, співавтор сценарію), «Важкий колос» (1969), «Осяяння» (1971), «Повість про жінку» (1973), «Чари-комиші» (за оповіданнями О. Гончара, 1976, телеальманах «Дніпровський вітер»), «Женці» (1978; приз 12-го Вкф, Ашґабат, Держ. премія України ім. Т. Шевченка, 1979), «Високий перевал» (1981; приз і диплом Вкф, Таллінн, 1982; усі – автор сценарію). Видав збірку кіносценаріїв (К., 1981; рос. перекл. – К., 1986).

Літ.: Дзюба И. День поиска // ИК. 1965. № 5; Слободян В. Яскравий режисерський темперамент (До 70-річчя від дня народж. В. Т. Денисенка) // Мист. обрії’2000: Альм. К., 2002; Денисенко Г. Чуєш, брате мій… // Кіно-Театр. 2007. № 3(71).

Л. І. Брюховецька

Стаття оновлена: 2007