ДЕНИСЕ́НКО Володимир Теренті­йович (07. 01. 1930, с. Медвин, нині смт Богуслав. р-ну Київ. обл. — 10. 06. 1984, Київ) — кінорежисер, сценарист. Чоловік Н. Наум, батько О. і Т. Денисенків. Народний артист УРСР (1983). Член СКінУ (1958). У 1948 заарешт. і увʼязн. за звинуваче­н­ням в укр. бурж. націоналізмі. 1953 звільн., 1956 справу припинено за від­сутністю складу злочину. Закін. Київ. ін­ститут театр. мистецтва (1956; курс М. Крушельницького), де й викладав від 1959: від 1980 — доцент кафедри режисури кіно і телебаче­н­ня. 1958–84 — реж.-по­становник Київ. кіностудії худож. фільмів ім. О. Довженка. По­становник стрічок «Солдатка» (1959, автор сценарію), «Роман і Франческа» (1960), «Мовчать тільки статуї» (1962), «Сон» (1964, спів­автор сценарію), «Совість» (1968, спів­автор сценарію; вперше демонструвався на Мкф у Монреалі 1990), «На Київському напрямку» (1968, спів­автор сценарію), «Важкий колос» (1969), «Осяя­н­ня» (1971), «Повість про жінку» (1973), «Чари-комиші» (за оповіда­н­нями О. Гончара, 1976, телеальманах «Дні­провський вітер»), «Женці» (1978; приз 12-го Вкф, Ашґабат, Державна премія України імені Тараса Шевченка, 1979), «Високий пере­вал» (1981; приз і диплом Вкф, Тал­лінн, 1982; усі — автор сценарію). Видав збірку кіносценаріїв (К., 1981; рос. перекл. — К., 1986).