Денисенко Леонід Дмитрович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Денисенко Леонід Дмитрович

ДЕНИСЕ́НКО Леонід Дмитрович (25. 07. 1926, Варшава) – графік, живописець і громадський діяч. Син Дмитра і Ніни, брат Юрія Денисенків. 1-а премія Конкурсу на монумент Поселенцям Австралії (Сідней, 1968). Почесна відзнака на Всесвіт. конкурсі на проект пам’ятника Т. Шевченку в Буенос-Айресі (1968). Чл. Об’єдн. укр. мистців діаспори (1978). Закін. графічну школу у Варшаві (1943), навч. у Варшав. православ. духов. семінарії (1943–44), закін. Укр. реал. г-зію у м. Бад-Верісгофен (Німеччина, 1948). Заарешт. 1944 німцями. Після визволення з ув’язнення служив в амер. армії як військ. художник-ілюстратор. Від 1949 – в Австралії, де викладав англ. мову для емігрантів і очолював відділ картотек у таборі Батгурст. 1952–60 – викл. мист-ва в австрал. г-зіях, згодом – зав. школи графіч. мист-в у м. Параматта; від 1970 – викл. графіки та образотвор. мист-ва в Кореспонденц. школі; 1991–94 – викл. мист-ва у Християн. академії Бетел. 1953 висвяч. у духов. сан. Від 1972 – місіонер поширювання Божого Слова. 1977 заснував і очолює Укр. протиалкогол. т-во «Відродження». Співзасн. Спілки укр. образотвор. мистців Австралії. 1972 впровадив літерографію – нову концепцію у мист-ві, де картини складаються з літер, які творять чіткі слова та фрази. Перший літерографіч. твір – «Ікона Христа-Вседержителя» (1973), виконана словами «Бог – це Любов» 79-ма мовами. У Німеччині та Австралії розписав п’ять іконостасів для укр. і грец. церков. 1949 оформив серію укр. пропам’ят. марок. Запроектував 1956 австрал. пошт. марку, 2002 – пошт. марку України. 1999 4 мист. твори Д. надруковано на конвертах «Укрпошти». Журналіст та графік укр. тижневика «Вільна думка» (Австралія). Учасник худож. виставок від 1946. 8 персон., зокрема у Києві. Автор дослідж. з питань мистецтвознавства, біблій. наук та збереження природи. Роботи зберігаються у музеях Австралії, Канади, США, Музеї культур. спадщини у Києві.

Тв.: серії – «Генії та їхня творчість» (1960-і рр.), мозаїч. картин на фасадах Музею тисячоліття хрещення Русі-України (1988, Канберра); портрети – Т. Шевченка (1957), І. Франка (1980), Л. фон Фабера (1984); держ. емблема Австралії (1988); «Гамалія» (серед. 1940-х рр.), «Чайка» (1999), «Хрещення України», «Залицяння», «Слідами славних предків», «Пісня», «Біля броду», «Сухе австралійське літо», «Хатина у Швейцарських Альпах», «Придорожній хрест», «Ділінґен».

Літ.: Книга творчості українських мистців поза Батьківщиною. Філадельфія, 1981; Це – моє життя // Патріярхат. 1998. Ч. 5.

П. В. Одарченко

Стаття оновлена: 2007