Денисенко Тарас Володимирович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Денисенко Тарас  Володимирович

ДЕНИСЕ́НКО Тарас Володимирович (23. 03. 1965, Київ) – кіноактор. Син В. Денисенка та Н. Наум, брат О. Денисенка. Чл. НСКінУ (1988). Засл. арт. України (2000). Закін. актор. ф-т ВДІКу (1986; майстерня О. Баталова). Від 1985 – на Нац. кіностудії худож. фільмів ім. О. Довженка (Київ). Зіграв гол. ролі у стрічках «Які ж були ми молоді...» (Сашко, 1985, реж. М. Бєліков), «Квартирант» (1987, реж. О. Візир), «Кисневий голод» (Іван Білик, 1992, реж. А. Дончик; приз «За кращу чоловічу роль» Мкф у Салоніках, 1992), «Фучжоу» (Орест, 1993, реж. М. Іллєнко), «Будемо жити!» (1995, реж. Д. Томашпольський), «Юденкрайз, або Вічне колесо» (реж. В. Домбровський), «Острів любові: Заручини» (реж. О. Бійма; обидві – 1996), «Тарас Шевченко. Заповіт» (1997, 7–9 серії, реж. С. Клименко), «Поет і княжна» (Тарас Шевченко, 1999), «Американські черевики» (2001, реж. А. Яхніс).

Літ.: Брюховецька Л. Тарас Денисенко: незахищена душа // Кіно-Театр. 1995. № 2; Кандинська В. Між природою і культурою // Там само. 2003. № 1; Її ж. Тарас Денисенко: «Конформісти не залишають сліду по собі...» // Там само.

С. В. Тримбач

Стаття оновлена: 2007