ДРАНИ́ШНИКОВ Володимир Олександрович (29. 05(10. 06). 1893, С.-Петербург — 06. 02. 1939, Київ) — диригент. Заслужений артист РСФРР (1933). Закін. регент. клас Придвор. спів­ац. капели (1909), Петрогр. консерваторію (нині С.-Петербург, 1916; кл. фортепіано Г. Єсипової, композиції — В. Калафаті, А. Лядова, М. Штейнберґа, Я. Вітола, диригува­н­ня — М. Черепніна). Від 1914 — піаніст-концерт­мейстер, від 1918 — диригент, від 1925 — гол. диригент Маріїн. театру в Ленін­граді (нині С.-Петербург), в якому по­ставив низку різних за стилями й жанрами опер. творів світ. класики, зокрема П. Чайковського, М. Мусоргського, С. Прокофʼєва, А. Берґа. 1936–39 — гол. диригент і худож. кер. Київ. опер. театру, де здійснив по­становки опер «Тарас Бульба» М. Лисенка, «Тихий Дон» (обидві — 1937), «Під­нята цілина» І. Дзержинського, «Щорс» Б. Лятошинського, «Мазепа» П. Чайковського (усі — 1938), «Пере­коп» Ю. Мейтуса, В. Рибальченка, М. Тіца (1939). Диригент. мистецтву Д. притаман­ні глибина роз­кри­т­тя драматургії опер. і балет. ви­став у по­єд­нан­ні з новаторством їх трактувань, рівновага вокал. та інструм. аспектів виконуваних творів, живе ро­зумі­н­ня специфіки сценіч. мистецтва. Ви­ступав також як симф. диригент і піаніст у містах СРСР і за кордоном. Автор муз. творів («Симфонічний етюд» для фортепіано з орке­стром, транс­крипції, вокал. та камерні інструм. композиції), статей з питань опер. та симф. виконав. мистецтва. М. Рильський присвятив памʼяті Д. сонет «Смерть героя».