ДРАНКО́В Олександр Осипович (справж. імʼя — Абрам; 18. 01. 1886, Севастополь — 01. 01. 1949, Сан-Франциско) — піонер вітчизняного кінемато­графа. Був придворним фото­графом, хронікером Держ. думи Росії і дипломат. корпусу, публікував знімки у ж. «Нева» (С.-Петербург), «LʼIllustracion» (Париж) та г. «Times» (Лондон). 1907 спільно з братом від­крив у С.-Петербурзі першу в Росії ф-ку обробле­н­ня кінематогр. стрічок «Ательє О. Дранкова», що згодом реорганіз. в АТ «О. Дранков і Ко», знімав хроніки і короткометражні фільми. 1908 здійснив кіно­з­йомку Л. Толстого («День 80-ліття Л. Толстого») та зняв першу рос. кіно­стрічку «Понизова вольниця» («Стенька Разін», реж. В. Ромашков). Зняв театр. ви­стави укр. трупи М. Садовського на гастролях у С.-Петербурзі — «Тарас Бульба» (1909, реж. і оператор), «Бог­дан Хмельницький» (спів­оператор), «Запорожець за Дунаєм» (оператор; обидві — 1910, реж. Н. Черневський). Започаткував рос. детективні кіносеріали — «Сонька — Золота Ручка» (6 серій), «Роз­бійник Васько Чуркін» (3 серії; обидва — 1914–15, реж. В. Гарлицький). Оператор хронік «Парад в Одесі» (1908), «Види м. Севастополя», «Полтавські торжества» (спів­авт.; обидві — 1909), «Пожежа будинку Скворцова в Севастополі», «Хроніка “Огляд Росії”» (обидві — 1911), «Дружина пере­моги або смерті» (1914), х/ф «Життя Гар­рісона» (1917–18, реж. Я. Галицький). 1918–20 мешкав у Києві, згодом емігрував. У Сан-Франциско від­крив компанію «Фото-тон сервіс».