Драченко Іван Григорович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Драченко Іван  Григорович

ДРАЧЕ́НКО Іван Григорович (15. 11. 1922, с. Велика Севастянівка, нині Христинів. р-ну Черкас. обл. – 16. 11. 1994, Київ) – військовик. Гвардії капітан (1945). Герой Рад. Союзу (1944). Повний кавалер ордена Слави (усі три – 1944). Учасник 2-ї світ. війни. Держ. та бойові нагороди. Закін. Тамбов. військ.-авіац. школу пілотів (РФ, 1943), Київ. ун-т (1953). В армії від 1941, на фронті від 1943. У 1943 (рятуючи ком-ра полку) в р-ні Харкова на штурмовику Іл-2 таранив винищувач ворога. Під час тарану був тяжко поранений, вистрибнув з парашутом і у непритомному стані потрапив у полон. У таборі під Полтавою військовополон. лікар зробив Д. складну операцію, однак праве око врятувати не вдалося. У вересні 1943 втік з полону, у березні 1944, після лікування у моск. шпиталі, повернувся у свій полк. До серпня 1944 здійснив 100 бойових вильотів як льотчик-штурмовик. Брав участь у 14-ти повітр. боях, особисто збив 5 літаків. Від 1947 – капітан у запасі. Працював дир. школи робітн. молоді № 43, згодом – заст. дир. Палацу культури «Україна» у Києві. Автор спогадів «Ради жизни на земле» (К., 1980), «На крыльях мужества» (Москва, 1986).

П. Д. Пиріг

Стаття оновлена: 2008