Дремлюга Микола Васильович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Дремлюга Микола  Васильович

ДРЕМЛЮ́ГА Микола Васильович (02(15). 07. 1917, слобода Бутурлинівка, нині місто Воронез. обл., Росія – 18. 12. 1998, Київ) – композитор, музикознавець, педагог. Проф. (1978). Нар. арт. України (1993). Чл. НСКУ (1944). Держ. премія України ім. Т. Шевченка (1998). Держ. нагороди СРСР. Закін. ф-т хім. машинобудування Київ. індустр. ін-ту (1941), композитор. та істор.-теор. ф-ти Київ. консерваторії (1946; кл. композиції Л. Ревуцького) та аспірантуру при ній (1949), де й працював від 1946 (нині Нац. муз. академія України): від 1978 – проф. каф. композиції та інструментовки. Представник академ. напряму укр. музики, зорієнтов. на пізньоромантичні стильову та жанр. системи. Прагнув до нац. визначеності муз. мови. Симф. творам Д. притаманні філос. глибина, ліризм і патетична піднесеність, витонченість муз. образів та досконалість муз. форми, звернення до нар.-пісен. джерел. Розкрив нові виражал. можливості бандури, підняв її роль до академ., концерт. рівня. Написав перший в історії укр. музики концерт для бандури та симф. оркестру, який став обов’язковим твором на вітчизн. та міжнар. конкурсах бандуристів. Створив монум. цикл «Батьківщина» (4 симф. поеми, 1958–61); симфонії – № 1 «Лірична», № 2 «Фестивальна» (обидві – 1967), № 3 (1978; 2-а ред. – 1995 з назвою «Пам’яті жертв голодомору 1932–1933 рр. на Україні»), № 4 «Життя» (1983), № 5 «Українська» (1986), № 6 «Україна – мати рідна» (1995); симф. поеми – «Пороніно» (1961), «Болгарська поема» (1964), «Лірична поема» (1965); симф. сюїти – «В Польщі» (5 ч., 1962), «Щедрівки» (7 ч., 1996); симф. увертюри (1975; 1978); концерти з симф. оркестром – для фортепіано (1963), труби (№ 1 – 1976; № 2 – 1977), бандури (1981), скрипки (№ 1 – 1982; № 2 – 1989), гобоя (№ 1 – 1990; № 2 – 1992). Серед творів вокал.-симф. музики: кантати – «На землі Кобзаря» для баритона, хору та симф. оркестру на сл. І. Франка, В. Бичка, В. Сосюри (1964), «На колгоспних полях» для тенора, баритона, хору та оркестру нар. інструментів на сл. О. Новицького (1965); хори на 4 голоси а капела – «Пори року» (1963), «Над Дніпром жита шумлять» (1965), «Отче наш» (1994); ораторія «Ленін» (1970); пісні для дітей; сольні та хорові пісні на сл. Д. Луценка, А. Демиденка, Л. Реви; романси та поеми на сл. І. Франка, Лесі Українки, М. Рильського, П. Тичини, В. Сосюри, А. Малишка, П. Воронька, Т. Масенка, Д. Павличка, О. Пушкіна, М. Лермонтова. Органічно поєднав світ. зразки європ. і сх. поезії з укр. мелодикою у романсах на сл. В. Шекспіра, Ф. Петрарки, А. Міцкевича, П. де Ронсара, Б. Мікеланджело, Омара Хайяма. Концертні обробки нар. пісень (укр., рос., білорус., болгар., чес., словац., польс., угор., албан.) познач. поліфонічністю, гармоній. варіаційністю, худож. витонченістю фортепіан. супроводу. Д. належить добірка творів для фортепіано: цикли – «З глибини» (4 поеми, 1941), «Зима» (8 прелюдій, 1946), «Весняна сюїта» (6 ч., 1956), «Фортепіанний альбом» (24 п’єси, 1976); токата на тему веснянки «А вже весна» (1941) та ін. Автор камерно-інструм. творів: поема для віолончелі та фортепіано (1949); сонати – для скрипки соло (3 ч., 1983), для скрипки і фортепіано (3 ч., 1989), для гітари (3 ч., 1984); концерт (1993), поема (1994), елегія (1995), інтермецо (1996) для гобоя і фортепіано. Репертуар для бандури охоплює багаточастинні сюїти (1973–76) та сонати (1979); поему-рапсодію і концерт у супроводі фортепіано (обидва – 1980); низку творів ін. жанрів, зокрема баркаролу, елегію (обидва – 1962), прелюдії (1964; 1971; 1979), думу (1965), капричіо (1974), сонатину, фугу (обидва – 1979). Написав музику до к/ф «Суєта» (1956), «Під золотим орлом» (1957; обидва – реж. М. Афанасьєва, Київ. студія худож. фільмів ім. О. Довженка), «З кіноапаратом по Кракову» (1958, реж. В. Небера, Київ. студія докум. та наук. фільмів). Серед учнів – В. Верменич, П. Ладиженський, І. Кириліна, Л. Дичко, Є. Станкович, І. Карабиць, І. Поклад, О. Білаш, В. Сильвестров, К. Мясков, В. Філіпенко, О. Костін.

Пр.: Українська фортепіанна музика (дожовтневий період). К., 1958; Принципи та методи обробки народної пісні // Мист-во. 1959. № 2; Голос бандури // Рад. Україна. 1983, 10 лют.; Воспоминания о Л. Н. Ревуцком // Лев Николаевич Ревуцкий: Статьи. Воспоминания. К., 1989; Композитор і педагог. Анатолію Коломійцю – 75 // КіЖ. 1994, 5 лют.

Літ.: Гордійчук М. Симфонічні поеми М. Дремлюги // Мист-во. 1964. № 6; Майбурова К. «Батьківщина». Цикл симфонічних поем М. Дремлюги. К., 1966; Її ж. Микола Васильович Дремлюга: Нарис про життя і творчість. К., 1968; Лісецький С. Третя симфонія М. Дремлюги // Музика. 1987. № 3; Кирейко В. На творчій ниві // Там само. 1997. № 4; Демиденко А. Микола Дремлюга – талант національний // Мист-во та освіта. 1999. № 1.

Н. С. Шурова

Стаття оновлена: 2008