Држевський Генріх Станіславович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Држевський Генріх  Станіславович

ДРЖЕ́ВСЬКИЙ Генріх Станіславович (21. 10. 1903, м. Дрогобич, нині Львів. обл. – 06. 02. 1980, Ашґабат) – композитор, диригент, педагог. Засл. арт. Туркмен. РСР (1963). Чл. СК СРСР (1949). Закін. Харків. консерваторію (1931; кл. С. Богатирьова). Під час навч. 1926–31 очолював муз. частину Харків. експерим. театру малих форм «Веселий пролетар»; 1932–38 – концертмейстер у театрах і філармоніях Москви, Сталіно (нині Донецьк), Феодосії, Ялти, Харкова та ін. Від 1938 – в Ашґабаті: до 1958 працював концертмейстером, диригентом-хормейстером Респ. радіокомітету, водночас викладав диригування та очолював диригент.-хор. відділ і симф. оркестр у Туркмен. муз. уч-щі; 1960–80 – декан муз. ф-ту Нар. ун-ту культури. Серед учнів – засл. арт. Туркмен. РСР М. Чариєв, засл. діяч мист-в Туркмен. РСР А. Ходжатов, чл. СК СРСР Ю. Мамедов. Автор перших у Туркменістані творів для хору а капела.

Тв.: камерно-інструм. – Романс для струн. квартету, Сюїта на гуцул. теми, Транскрипція на тему «Словацької польки» (усі – 1947), Концертна п’єса (1950), Етюд, Марш (обидва – 1961) для фортепіано; Цикл для хору без супроводу (1958, сл. Р. Сеїдова); во- кал.-симф. – ода «Прапороносці щас- тя» для тенора, баритона, баса і великого симф. оркестру (1949, сл. О. Бе- зименського), кантата «Головний тур- кменський канал» для мішаного хору і великого симф. оркестру (1950, сл. П. Нурбердиєва); пісні та романси – «Чекай мене» (1944, сл. К. Симонова), «Червоний галстук» (1949, сл. Г. Мух- тарова), «Ялинка» (1954, сл. Д. Ага- мамедова), «Я – прикордонник» (1962, сл. К. Сейтлієва).

Літ.: Жаворонков Б., Ларионов В. Кузница музыкальных кадров советского Туркменистана. Ашхабад, 1980; Вони ж. Композиторы и музыковеды Туркменистана. Ашхабад, 1982.

В. К. Созанська

Стаття оновлена: 2008