Дрібнолистяні ліси

Визначення і загальна характеристика

ДРІБНОЛИ́СТЯНІ ЛІСИ́  — березові, осикові, осокорові та вербові насадження, переважно вторинні, що формуються на місці корінних. Породи Д. л. швидкорослі й недовговічні: гранич. вік верби — 100–120, берези — 120–150, осики, осокору, тополі — до 200 р. Кожна порода характеризується своєрід. екол. амплітудою. Найбільші пл. серед Д. л. займають березові (бл. 5 % усієї пл. лісів); осн. масиви — на Поліссі, серед. вік 25–30 р. Березові ліси представлені формаціями берези бородавчастої, пухнастої та дніпровської. Береза бородавчаста формує ліси переважно на бідних дерново-підзолистих ґрунтах у борах та суборах — у зонал. умовах Полісся, значно рідше — південніше, на сірих лісових ґрунтах на місці дібров та судібров. На місці борів, суборів, складних борів і дібров формуються похідні асоц. берези бородавчастої. Після аварії на ЧАЕС спостерігається активне формування березових лісів на місці с.-г. угідь. Береза пухнаста зростає у вологіших екотопах боліт Полісся, береза дніпровська — на піщаних відкладах Пд. України. Найбільші її площі прилягають до гирла Дніпра (Олешків. піски, Чорномор. біосфер. заповідник). У Криму березових лісів немає. Вербові та осокорові ліси зростають у бідних умовах на піщаних алювіал. відкладах при достат. зволоженні уздовж річок різних природ. зон. Їх заг. пл. становить бл. 1 % пл. усіх лісів; найбільші масиви — у заплавах Дніпра, Дністра, Десни та Сівер. Дінця. У трав’яному покриві домінують ожина сиза, мітлиця повзуча, пирій повзучий, куничник наземний. Осикові ліси вибагливіші до екол. умов, ростуть на свіжих збагачених азотом ґрунтах, поширені по всій Україні, але не займають знач. ділянок, їхня заг. пл. — бл. 1 % пл. усіх лісів. Осикові ліси формуються на місці дубово-соснових або широколистяних після їх рубки чи пожежі. Найтиповішими домінантами трав’яного покриву є куничник, конвалія, хвилівник, ожина.

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю