Дрімцов Сергій Прокопович
ДРІМЦО́В Сергій Прокопович (псевд. — Дрімченко; 03(15). 05. 1867, Харків — 18. 08. 1937, там само) — композитор, диригент, фольклорист, педагог. Заслужений артист держ. театрів (1928). Член СКУ. Закін. Харків. реал. училище, агроном. відділ Красноуфим. технікуму (Росія). 1887–1903 був на засланні в Сибіру за поширення рев. прокламацій. Муз.-теор. дисципліни вивчав самостійно, брав консультації в М. Лисенка, гри на фортепіано навч. у Й. Вільчека, на скрипці — у Шмідта, сольного співу — у С. Латинського та К. Шляпникової у м. В’ятка (нині Кіров, РФ). 1897–1903 — секр. ред. «Вятской газеты»; автор низки публікацій з питань агрономії. Переклав російською мовою і видав у В’ятці твори Т. Шевченка («Думи мої, думи мої…», «Гайдамаки») з ілюстраціями рос. художників А. Рилова та М. Хохрякова і фрагментами музики М. Лисенка; поклав на музику 20 віршів з «Кобзаря» (зокрема «Садок вишневий коло хати», «За сонцем хмаронька пливе», «Тече вода з-під явора»); створив муз. ілюстрації до творів «Сотник», «Музикант», «Тополя» («Плавай, плавай, лебедонько») для мішаного хору (1934). У 1903–06 вів активну просвітн. діяльність, заснував україномовні гуртки з ліквідації неписьменності, поширював укр. літературу, викладав у недільній школі Х. Алчевської хор. спів та гру на бандурі на Сумщині й у Харкові. Від 1907 мешкав у Харкові, очолював відділ позашкіл. освіти повіт. земства, організовував хор. і муз. гуртки в робочих клубах (1908–17); працював у ред. ж. «Хлібороб» (1909–13); був засн. (1919) і диригентом Укр. держ. хору; у 1920-х рр. — диригент хор. капели Губполітосвіти і робітн. хор. капели Худож. цеху, зав. студії Робітн.-селян. театру, диригент оркестру та зав. муз. частини Побут. театру; водночас — пом. ректора Центр. муз. школи і викл. Муз. інституту (1920); заст. ректора, викл. хор. співу, обов’язкового фортепіано, теорії, гармонії, диригент оркестру Нар. консерваторії (1922–25); ректор (1925), зав. муз. класів (від 1925) Муз.-драм. інституту; один з організаторів Філармонії (1928) та відділ. Муз. товариства ім. М. Леонтовича; організатор, зав. навч. частини Робітн. консерваторії (поч. 1930-х рр.); фундатор, зав. муз. відділу Наук. б-ки (1934–37). У В’ятській губ. збирав зразки фольклору й обробляв їх для голосу та фортепіано; підготував зб. «Некрасов в песнях. Записи и аранжировка С. П. Дремцова», видав «Думи і пісні кобзаря Ів. Кучугури-Кучеренка. Запис і художня обробка супроводу і із історичними поясненнями і портретом Ів. Кучеренка» (1909); упорядкував збірки укр. нар. пісень для початк. шкіл (1919). Автор дослідж. «О музыке народной» // «Пути творчества», 1920, № 6–7; «Елементи народної творчості в музиці М. Лисенка» // «Шляхи мистецтва», 1922, № 1; підручника «Музична теорія» (Х.; К., 1925).
Додаткові відомості
- Основні твори
- опера «Іван Морозенко» (лібрето Д. за поемою П. Куліша «Настуся», 1914; 2-а ред. — 1925), оперета «Сорочинський ярмарок» (співавтор лібрето, 1926), гумореска для тенора і фортепіано «Мартин Гак» (1928), сюїта для струн. квартету на укр. теми; для фортепіано — тріо «На смерть музики-кріпака» («Образки з минулого»), «Ноктюрн», «Дитячий альбом», «Думка-шумка»; хор. — сюїта «Соціалізм», «Гімн праці», «Гімн землі», «Пісня кузні», «Наш похідний марш»; для скрипки і фортепіано — Соната, «Рапсодія на українські теми»; солоспіви — «Любов», «З журбою радість обнялася» (обидва — на сл. Олександра Олеся), «Колискова» (на сл. С. Руданського), «Верховини гірні», «Останні квітки» (на сл. Лесі Українки), «Ворожіння», «Ох і там за яром», «Гусляр молодий»; музика до вистав «Тарас Бульба», «Вій» за М. Гоголем.
Рекомендована література
- Ткаченко Ю. Сергій Дрімцов (Дрімченко) // Музика — масам. 1928. № 3–4;
- Пирогова Н. Один із перших // КіЖ. 1968, 17 трав.;
- Павлюк М. М. Спогади С. Наумова про історію в’ятського видання «Кобзаря» в російському перекладі С. Дрімцова // РЛ. 1972. № 3;
- Шаломова С. Преодолевая забвение // Муз. жизнь. 1982. № 21;
- Смоляга Н. В. Сергій Прокопович Дрімцов // Муз. Харківщина: Зб. наук. пр. Харків. інституту мистецтв. 1992.
Завантажити статтю
