Дробаха Олександр Іванович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Дробаха Олександр  Іванович

ДРОБА́ХА Олександр Іванович (25. 08. 1938, с. Олександрівка Приазов. р-ну, нині Запоріз. обл.) – поет, публіцист, краєзнавець, громадсько-політичний діяч. Чл. НСПУ (1997). Закін. Запоріз. пед. ін-т (1960). Учителював на Київщині. 1963 відвідував літ. студію Д. Білоуса, де познайомився з В. Стусом. Учасник руху шістдесятників, засн. літ. студії «Малинові вітри» у смт Вишгород (нині місто Київ. обл.). На поч. 70-х рр. працював у Київ. обл. т-ві охорони пам’яток історії та культури, після виступу з лекцією «Культура Київ. Русі» звільнений. Очолював Вишгород. рай. орг-ції Т-ва укр. мови та НРУ (1989–90). У 1991–94 – заст. голови Київ. обл. орг-ції УРП. Голова ради Вишгород. рай. об’єдн. «Просвіта» (від 1989). Дебютував добіркою віршів у ж. «Дніпро» (1965, № 10). Автор поет. зб. «Папороть» (1969), «Твердиня весни» (1983), «Вишгород серця» (1987), «Українська весна» (2000; усі – Київ), істор.-літ.-краєзнав. кн. «Історичний календар Вишгородщини» (Вишгород; К., 1996), буклета «Межигірський Спас» (2005), зб. істор.-літ. есе «Вишгород семи вітрів» (1999), «Україна нашого життя» (2006), худож.-докум. повістей «Велике серце Гетьманщини», вибр. поезій «Чар-цвіт руки» (обидві – 2008; усі – Київ). Як публіцист виступає на теми укр. державності, відновлення і збереження нац. святинь тощо. До поет. збірок Д. увійшли вірші громадян. звучання, у більшості з них відображено напругу боротьби у вирі політ. змагань.

Літ.: Зуб І. День буття – день праці // ЛУ. 1970, 9 черв.; Засенко П. Роздум про неісповідимі шляхи // Там само. 1998, 22 жовт.; Лупейко В. Святая сила всіх святих // Там само. 2006, 31 серп.

П. П. Засенко

Стаття оновлена: 2008