Дроботюк Борис Іванович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Дроботюк Борис  Іванович

ДРОБОТЮ́К Борис Іванович (05. 11. 1941, с. Старий Вишнівець, нині у складі смт Вишнівець Збараз. р-ну Терноп. обл.) – графік і живописець. Чл. НСХУ (1982). Лауреат Міжнар. конкурсу книжк. знака «Леся Українка та родина Косачів в екслібрисі» (2003, с. Колодяжне Ковел. р-ну Волин. обл.). Закін. Львів. ін-т приклад. та декор. мист-ва (1977; викл. В. Борисенко, В. Овсійчук, М. Яців). Працював викл. Львів. худож. уч-ща (1978); у графіч. майстерні при Львів. орг-ції СХУ (1979–91). Осн. роботи виконано у техніках кольор. літографії, офорта, мецо-тинто, ліногравюри, ксилографії, сухої голки. Учасник обл., всеукр., всесоюз. та міжнар. мист. виставок від 1991. Персон. – у Львові (1991, 1996, 2001, 2006), Тернополі та смт Вишнівець (обидві – 1992), м. Сянок (Польща, 1997). Раннім графіч. творам Д. властива узагальненість монум.-алегор. рішень, широкий ліній. ритм. Від 1980 працює у живопис. розповідній манері літографії та офорта. У композиціях ускладнюються просторові характеристики, конкретні реалії життя переплітаються з метафорич. та символіч. мотивами. Д. – митець характер. народно-пісен., лірич. теми, наділений своєрідністю графіч. почерку, в якому наївна простодушність нар. малюнка своєрідно поєднується з професій. майстерністю образ. метафорич. втілення. У монум. дерев’яних рельєфах – особлива скупість і внутр. масштабність образів. Екслібриси Д. відображають події сучасності, нову систему вартостей. Окремі роботи зберігаються у Нац. музеї літ-ри України, Нац. музеї Т. Шевченка, Терноп. та Івано-Фр. ХМ, Терноп. і Збараз. краєзнав. музеях.

Тв.: серія натюрмортів – «Летять, ніби чайки» (1973), «Гуцулочка» (1976), «Пісня про рушник» (1984), «Гуцульський натюрморт» (1985); серія літографій на теми укр. фольклору – «Весілля в селі Канафости на Львівщині», «Святковий ярмарок у Косові» (обидва – 1980), «Гуцульське весілля» (1984), «Свято пісні і танцю в Шевченківському гаю» (1986), «Весільний обряд» (1987), «Господар Карпатських гір» (1989); «Апокаліпсис» (1990), «Скорбота. Пам’яті голодомору в Україні» (1991); іл. – до оповідань «Синя книжечка» та «Камінний хрест» В. Стефаника, драми «Лісова пісня» Лесі Українки (усі – 1971), поеми «Гайдамаки» Т. Шевченка, творів Б.-І. Антонича – «До весни», «Три перстені», «Село», «Різдво» (усі – 1989); серія літографіч. портретів – «Л. Левицькому присвячується», «В. Шукшин» (обидва – 1979), «І. Майчик – композитор-фольклорист» (1981); серія екслібрисів, присвяч. діячам укр. культури, культур. і громад. орг-ціям (1990–96); екслібриси для б-ки Нац. ун-ту «Києво-Могилян. академія» (1994); оформлення видань, зокрема серії книжок Б-ки ім. В. Чорновола «Український вісник» (1993–2005).

Літ.: Дроботюк Борис Іванович. Станкова графіка, екслібрис: Каталог. Л., 1991; Яців Р. До неповторності // ОМ. 1991. № 6; Його ж. Доцільність добротворення // Дзвін. 1991. № 9; Саноцька Х. Естампний екслібрис: майстер Борис Дроботюк // Палітра друку. 1998. № 3; Скірська Г. Тонкі виконанням, витончені в кольорі // Укр. шлях. Л., 2001, 22 листоп.; Смоляк Б. Шлях кореня (Штрихи до портрета художника Б. Дроботюка) // Дзвін. 2006. № 11–12; Волошин Л. Борис Дроботюк: Творчий портрет львівського графіка // Вісн. Львів. АМ. 2006. Вип. 17; Борис Дроботюк. Графіка, екслібрис, малярство. Л.; Дубно; Лц., 2006.

Я. Г. Гелетій

Стаття оновлена: 2008