ДРОВНЯ́К Єпіфаній (псевд.: Никифор Ференч, Никифор Криницький, Криницький, Ян Никифор; 21. 05. 1895, с. Поворозник, побл. м-ка Криниця Новосончів. воєводства, Польща — 10. 10. 1968, с. Фолюш Кроснен. воєводства, Польща, похов. у м. Криниця) — живописець. Срібна медаль Між­нар. ви­ставки мистецтва глухонімих (Рим, 1957). Пред­ставник «наїв.» малярства. З дитинства малював ікони, порт­рети, краєвиди, фантаст. будівлі і міста в техніці акварелі (понад 40 тис. робіт). Талант Д. 1931 від­крив львів. художник Р. Турин, завдяки якому 1931 організовано у Львові першу ви­ставку «Никифорових образків». 1932 малюнки Д. екс­понувалися у Парижі. Після участі у ви­ставці митців-самоуків (Львів, 1938) імʼя Д. стало популярним. 1947 польс. влада тричі пере­селяла Д. як лемка на зх. землі, а він повертався в рідні місця, і його залишили в спокої. 1957 польс. мистецтво­знавець А. Банах від­крив творчість Д. удруге. Персон. ви­ставки — у Варшаві (1949), Парижі (1959), Львові та Києві (1968). У самобут. стилі Д. по­єд­нано екс­пресіонізм, сюр­реалізм, кубізм із давньоукр. візантинізмом; його палітра від­значається колорист. повнотою і соковитістю. В акварелях домінує церк. пейзаж. Не зацікавлений ні славою, ні грошима, Д. продавав за без­цінь або дарував тисячі своїх малюнків. 1960 Д. отримав нормал. житл. умови і офіц. опікуна-куратора. Хворий на астму і туберкульоз, він тікав із санаторіїв додому; 1963 їздив на від­починок у Болгарію, на Чорне море. Деякі роботи зберігаються в МЕХП, Укр. музеї Нью-Йорка. Обʼ­єдн. лемків у Польщі зверталося до ООН з пропозицією оголосити 1975 рік роком Никифора. Про життя й творчість Д. знято кінофільм (1956, реж. Я. Ломницький, сценарій Ґ. Банах), х/ф «Мій Никифор» (2004; реж. К. Краузе, у гол. ролі — Х. Фельдман). 2006 від­крито памʼятник Д. у Львові (скульптор С. Олешко).