Дрозд Георгій Іванович

Визначення і загальна характеристика

ДРОЗД Георгій Іванович (28. 05. 1941, Київ) — актор. Народний артист України (1999). Член НСКінУ (1987). Закін. Київ. ін­ститут театр. мистецтва (1963). Працював в Одес. рос. драм. театрі ім. А. Іванова (1963–78), Ризькому театрі рос. драми (1978–85, з пере­рвою), Моск. театрі «Современ­ник» (1982–83), Нац. театрі рос. драми ім. Лесі Українки (Київ, 1985–2005, з пере­рвою); 1989–93 — актор Київ. кіностудії худож. фільмів ім. О. Довженка. Д. — актор широкого твор. діапазону; тяжіє до різкого малюнку ролі, глибокого роз­робле­н­ня як філос.-психол., так і комедій. образів.

Ролі: Професор («Поклика­н­ня» В. Врублевської), Мак Мерфі («Політ над гніздом зозулі» К. Кізі), Старо («Сні­данок з неві­домим» В. Дозорцева), Табак («Перламутрова Зінаїда» М. Рощина), Фернандо Крапп («Фернандо Крапп написав мені цього листа» Т. Дорста), фон Ранкен («Любов студента» Л. Андреєва), Тимофій Семенович («Крокодил» за Ф. Достоєвським); у кіно — Кочет («Здрастуй, Гнате!», 1962, реж. В. Івченко), Шубин («Мама рідна, любима», 1986, реж. М. Мащенко), Не­знакомов («Грішник», 1988, реж. В. Попков), на­глядач («Подарунок на іменини», реж. Л. Осика), слідчий Комельо («Ціна голови», реж. М. Ільїнський), начальник управлі­н­ня («Охоронець»; усі — 1991), професор Івнов («Обережно! Червона ртуть!», 1992; обидва — реж. А. Іванов; усі — Київ. кіностудія худож. фільмів ім. О. Довженка), командир («Вірність», 1965, реж. П. Тодоровський), Сєдов («Ринг», 1973, реж. В. Новак), Толяша («Козаки-роз­бійники», 1979, реж. В. Козачков; усі — Одес. кіностудія худож. фільмів), фон Бемгер («Двічі народжений», 1983, реж. А. Сіренко, «Мосфільм»), американський президент («Остан­ній доказ королів», т/ф, 4 серії, 1983–86, реж. В. Кісін, «Укртелефільм»), начальник слідчого від­ділу («Слід пере­вертня», 2001, реж. В. Попков, «КіноМіст», РФ за участі «Ілюзіон-films», Україна).

Є. Н. Махтіна, О. Б. Парфенюк

Завантажити статтю