Дроздов Микола Михайлович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Дроздов Микола  Михайлович

ДРОЗДО́В Микола Михайлович (1849, Рязан. губ., Росія – 28. 02. 1918, за ін. даними – 10. 01. 1919, Київ) – латиніст, біблеїст, патролог. Д-р богослов’я (1902). Держ. нагороди Рос. імперії. Закін. Рязан. духовну семінарію (1872) та Київ. духовну академію (1876) зі ступ. кандидата, де був залишений для підготовки до професор. звання з класич. мов. Від 1876 – доц., від 1883 – екстраординар., від 1901 – ординар., від 1902 – засл. ординар., від 1910 – позаштат. проф. каф. лат. мови та літ-ри цієї Академії (1906–11 – чл. її правління), водночас 1884–93 – окремий цензор з іноз. літ-ри у Києві. У 1879–80 перебував у наук. відрядженні в Німеччині (Ляйпциґ, Берлін) та Італії (Рим, Мілан). 1876 захистив магістер. дис., присвяч. книзі Юдиф, 1901 – доктор. дис. за книгою Товіт. З поч. 20 ст. виступав за демократизацію академ. життя. У червні 1917 приєднався до групи колег, які виступили за відкриття у Києві Вищих богослов. курсів для жінок.

Пр.: Исторический характер книги Иудифь // Тр. Киев. духов. академии. 1876. № 4–5; Запросы современной жизни в отношении богословской науки. К., 1885; О происхождении книги Товита: Библиологическое исследование. К., 1901; В защиту свободных научных исследований в области библиологии. К., 1902; Прототип Академии. К., 1903; Предположения о преобразовании Духовных Академий в историческом освещении. К., 1906.

Літ.: Рибінський В. П. До історії Київської Духовної Академії. Курс 1887–1891 рр. Спогади // Хроніка-2000. 1997. № 17–18; Тарасова В. А. Высшая духовная школа в России в конце – начале ХХ века: История императорских православных Духовных Академий. Москва, 2005.

ДА: ЦДІА у Києві. Ф. 711, оп. 1, спр. 10913, арк. 1–16.

В. І. Ульяновський

Стаття оновлена: 2008