Дрок Кость Леонідович

Визначення і загальна характеристика

ДРОК Кость Леонідович (22. 04. 1919, Луганськ — 22. 05. 1996, Київ) — поет. Член СПУ (1949). Учасник 2-ї світової війни, бо­йові нагороди. Закін. Дні­проп. університет (1941). Працював журналістом у Дні­пропетровську, від 1947 — в Ужгороді. Друкувався від 1938. Автор зб. «Син землі» (1948), «Верховино моя» (1949; 1951), «Сузірʼя миру» (1951; усі — Ужгород), «Назу­стріч сонцю» (1953), «Дні­провські мелодії» (1956), «Доки серце бʼється» (1958), «Тобі радію» (1966), «Мелодії життя» (1972), «Весняний клин» (1976), «Під вітрами літ» (1978), «Освідче­н­ня» (1979), «Ластівки над землею» (1985), «Осін­нє вогнище» (1989), «Ствердже­н­ня» (1990; усі — Київ), кн. для дітей «Хочеш знати про Карпати?» (1954). Провід­ні теми творчості — праця, любов до рідної землі, від­даність ідеалам добра. У пере­кладі Д. опубл. вірші Е. Аді у кн. «Ви­бране» (Уж., 1949).

Літ.: Біба П. Костеві Дроку — 70 // ЛУ. 1989, 11 трав.

П. М. Пере­бийніс

Завантажити статтю