Дружинець Богдан Теодорович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Дружинець Богдан  Теодорович

ДРУЖИНЕ́ЦЬ Богдан Теодорович (30. 07. 1928, с. Конюхів, нині Стрий. р-ну Львів. обл. – 25. 04. 1963, м. Стрий) – живописець і графік. Закін. Львів. художнє уч-ще (1952). Відтоді працював у Стрий. майстерні Львів. відділ. «Укоопхудожник». Осн. жанри – портрет і пейзаж; техніки – олій. живопис, акварель, рисунок олівцем. Створював полотна у реаліст. манері. Учасник місц., обл., респ. мист. виставок від 1952. Персон. – посмертна у Стрию (1996). Окремі роботи зберігаються у Стрий. краєзнав. музеї «Верховина», Літ.-мист. музеї Будинку працівників освіти у Стрию.

Тв.: «Автопортрет», «І. Франко», «Леся Українка», «Батько», «Мати», «Дружина» (усі – 1950–60-і рр.), «О. Довбуш» (1954), «Страйк робітників Стрийських залізничних верств 1918 р.», «Робітнича рада в Стрию» (обидва – 1956), «Стрий у вересні 1939» (1957), «Гуцулка», «Учитель (К. Левченко)» (обидва – 1958), «Ліс у Карпатах» (1959), «Чоловік» (1960), «Карпатський пейзаж» (1962); «Т. Шевченко (“Караюсь, мучусь, але не каюсь”)», «Куди ж тепер?», «Сантрійка» (усі – 1960; співавт. І. Венгринович).

Літ.: Савчин Р. Зоря, яка палає // Гомін волі. 1996, 2 квіт.

З. Б. Ханас

Стаття оновлена: 2008