ДРУЖКІ́ВКА — місто обласного значе­н­ня Донецької області. Міськраді під­порядк. смт Новогригорівка, Новомиколаївка, Олексієво-Дружківка, Райське, села Красний Кут, Старорайське, Червонозоряне. Знаходиться на пн.-сх. схилах Донец. кряжа, побл. зли­т­тя Кривого Торця з Казен­ним Торцем (бас. Сівер. Дінця), за 86 км від обл. центру. Залізнична станція, автовокзал. Площа 50 км2. Насел. 64 557 осіб (2001, складає 88,3 % до 1989): українців — 56 %, росіян — 40 %, проживають також білоруси, татари. Засн. на поч. 1870-х рр. як робітниче поселе­н­ня при залізнич. ст. Дружківка (назву отримала від села, яке знаходилося за 6 км; нині смт Олексієво-Дружківка) Курсько-Харківсько-Азовської залізниці. 1873 за графа Борисова тут збудовано цукроварню, 1894 була задута перша домна чавуноплавил., залізороб. й сталеливар. заводу з мех. товариства залізороб. й сталеливар. виробництва». На­прикінці 1890-х рр. с-ще вважалося одним з найбільших у Донбасі і налічувало 6 тис. мешканців. 1898 бельг. акц. «Торец. сталеливарне і мех. анонімне товариство» на тер. цукроварні збудувало Торец. сталеливар. і мех. завод, який виробляв устаткува­н­ня для залізниць. На 1906 у Д. працювали 2 початк., земська та церк.-парафіял. школи, у яких навч. бл. 500 учнів. Під час воєн. дій 1918–20 влада у Д. неоднораз. змінювалася. Від 1938 — місто. Дружківці воювали на фронтах 1-ї та 2-ї світ. воєн, за­знали сталін. ре­пресій. Від 22 жовтня 1941 до 6 вересня 1943 — під нім.-фашист. окупацією. Нацисти роз­стріляли 1130 та вивезли на каторжні роботи до Німеч­чини 1210 осіб. 11 дружківців за по­двиги на фронтах 2-ї світової війни удостоєні зва­н­ня Герой Радянського Союзу. В околицях міста є поклади глини, піску, буд. каменю. Гол. під­приємства: ВАТи — «Ґрета», «Дружківське рудо­управлі­н­ня», «Дружківський завод металевих виробів», «Дружківський машинобудівний завод», «Дружківський фарфоровий завод», «Кіндратів. вогнетрив. завод»; ЗАТ «Веско» (видобуток вогне­стійких глин). У Д. — 14 заг.-осв. шкіл, 3 дит. інтернати, ліцей, житл.-комунал. коледж Макіїв. буд. академії, маш.-буд. технікум Донбас. маш.-буд. академії; 3 лікарні, стоматол. поліклініка, СЕС; культурно-спорт. комплекс, Дружківський художній музей, 2 б-ки та 7 їх філій, муз. школа, Центр дит. та юнац. творчості, Центр укр. культури, кінодо­звіл. центр; парк, від­діл. 9-ти банків. Виходить міська г. «Дружковский рабочий». Побл. с. Кіндратівка (Олексієво-Дружків. селищна рада) — геол. памʼятка природи заг.-держ. значе­н­ня Дружківські скамʼянілі дерева. Виявлено похова­н­ня мідного віку (4–3 тис. до н. е.), культури багатовік. кераміки, зруб. культури, 7 — ямної та 9 — катакомб. культур. Памʼятка архітектури — Свято-Микол. собор (1898–1900). Тут народилися д-ри н. лікар-морфолог В. Гарець, фахівці у галузі гірн. механіки П. Горбатов та В. Гуляєв, зоотехнік В. Мирось; поет Л. Галкін; режисер, нар. арт. України О. Фіалко, актор, засл. арт. УРСР П. Бобров; скульптор, нар. художник УРСР, чл.-кор. АМУ О. Скобликов, живописець, скульптор М. Вайнштейн, живописець В. Сахненко; спортс­менка (легка атлетика) Н. Плетньова-Откаленко, заслужений тренер України (важка атлетика) О. Коротін; 1-й за­ступник голови РМ СРСР, голова Держплану СРСР М. Сабуров.