Дружківка - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Дружківка

ДРУЖКІ́ВКА – місто обласного значення Донецької області. Міськраді підпорядк. смт Новогригорівка, Новомиколаївка, Олексієво-Дружківка, Райське, села Красний Кут, Старорайське, Червонозоряне. Знаходиться на пн.-сх. схилах Донец. кряжа, побл. злиття Кривого Торця з Казенним Торцем (бас. Сівер. Дінця), за 86 км від обл. центру. Залізнична станція, автовокзал. Пл. 50 км2. Насел. 64 557 осіб (2001, складає 88,3 % до 1989): українців – 56 %, росіян – 40 %, проживають також білоруси, татари. Засн. на поч. 1870-х рр. як робітниче поселення при залізнич. ст. Дружківка (назву отримала від села, яке знаходилося за 6 км; нині смт Олексієво-Дружківка) Курсько-Харківсько-Азовської залізниці. 1873 за графа Борисова тут збудовано цукроварню, 1894 була задута перша домна чавуноплавил., залізороб. й сталеливар. з-ду з мех. т-ва залізороб. й сталеливар. вироб-ва». Наприкінці 1890-х рр. с-ще вважалося одним з найбільших у Донбасі і налічувало 6 тис. мешканців. 1898 бельг. акц. «Торец. сталеливарне і мех. анонімне т-во» на тер. цукроварні збудувало Торец. сталеливар. і мех. з-д, який виробляв устаткування для залізниць. На 1906 у Д. працювали 2 початк., земська та церк.-парафіял. школи, у яких навч. бл. 500 учнів. Під час воєн. дій 1918–20 влада у Д. неоднораз. змінювалася. Від 1938 – місто. Дружківці воювали на фронтах 1-ї та 2-ї світ. воєн, зазнали сталін. репресій. Від 22 жовтня 1941 до 6 вересня 1943 – під нім.-фашист. окупацією. Нацисти розстріляли 1130 та вивезли на каторжні роботи до Німеччини 1210 осіб. 11 дружківців за подвиги на фронтах 2-ї світ. війни удостоєні звання Герой Рад. Союзу. В околицях міста є поклади глини, піску, буд. каменю. Гол. підпр-ва: ВАТи – «Ґрета», «Дружківське рудоуправління», «Дружківський завод металевих виробів», «Дружківський машинобудівний завод», «Дружківський фарфоровий завод», «Кіндратів. вогнетрив. з-д»; ЗАТ «Веско» (видобуток вогнестійких глин). У Д. – 14 заг.-осв. шкіл, 3 дит. інтернати, ліцей, житл.-комунал. коледж Макіїв. буд. академії, маш.-буд. технікум Донбас. маш.-буд. академії; 3 лікарні, стоматол. поліклініка, СЕС; культурно-спорт. комплекс, Дружківський художній музей, 2 б-ки та 7 їх філій, муз. школа, Центр дит. та юнац. творчості, Центр укр. культури, кінодозвіл. центр; парк, відділ. 9-ти банків. Виходить міська г. «Дружковский рабочий». Побл. с. Кіндратівка (Олексієво-Дружків. селищна рада) – геол. пам’ятка природи заг.-держ. значення Дружківські скам’янілі дерева. Виявлено поховання мідного віку (4–3 тис. до н. е.), культури багатовік. кераміки, зруб. культури, 7 – ямної та 9 – катакомб. культур. Пам’ятка арх-ри – Свято-Микол. собор (1898–1900). Тут народилися д-ри н. лікар-морфолог В. Гарець, фахівці у галузі гірн. механіки П. Горбатов та В. Гуляєв, зоотехнік В. Мирось; поет Л. Галкін; режисер, нар. арт. України О. Фіалко, актор, засл. арт. УРСР П. Бобров; скульптор, нар. художник УРСР, чл.-кор. АМУ О. Скобликов, живописець, скульптор М. Вайнштейн, живописець В. Сахненко; спортсменка (легка атлетика) Н. Плетньова-Откаленко, засл. тренер України (важка атлетика) О. Коротін; 1-й заст. голови РМ СРСР, голова Держплану СРСР М. Сабуров.

Літ.: Кривоносова С. В., Швец Н. А. Дружковка: Страницы истории. Дружковка, 2009.

В. І. Сидоренко

Стаття оновлена: 2016