Друзякіна Софія Іванівна - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Друзякіна Софія  Іванівна

ДРУЗЯ́КІНА Софія Іванівна (справж. – Ментцер; 17(29). 05. 1880, Київ – 03. 10. 1953, Москва) – співачка (лірико-драматичне сопрано), педагог. Навч. співу в Київ. муз. школі М. Тутковського (кл. О. Сантагано-Горчакової). Удосконалювала вокал. майстерність у Ч. Россі (Мілан). Дебютувала 1900 в Одес. опер. театрі. Солістка Київ. (1901–02), Харків. (1903–04) опер, Т-ва М. Максакова (1906–07), Великого театру (1907–08), Опер. театру С. Зиміна (1910–16) у Москві, Одес. опер. театру (1916–17), Театру Моск. ради робітн. депутатів (1917–24). Водночас від 1920 – викл. Муз.-драм. ін-ту (Москва); 1928–46 – у Моск. консерваторії: від 1930 – проф. Володіла гнучким голосом красивого тембру широкого діапазону. Гастролювала в Італії та Франції. Серед учнів – Б. Дейнека.

Партії: Тетяна, Ліза («Євгеній Онєгін», «Пікова дама» П. Чайковського), Тамара («Демон» А. Рубінштейна), Наташа («Русалка» О. Даргомижського), Амелія, Аїда, Дездемона («Бал-маскарад», «Аїда», «Отелло» Дж. Верді), Марґарита («Фауст» Ш. Ґуно), Антоніда («Життя за царя» М. Глінки), Урбан («Гуґеноти» Дж. Мейєрбера), Тоска, Мімі, Мадам Баттерфляй («Тоска», «Богема», «Мадам Баттерфляй» Дж. Пуччіні).

Літ.: София Ивановна Друзякина // Сов. музыкант. 1941. № 3; Левик С. Ю. Записки оперного певца. Москва, 1962; Марков П. Книга воспоминаний. Москва, 1983.

І. М. Лисенко

Стаття оновлена: 2008