Друкарня - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Друкарня

ДРУКА́РНЯ – поліграфічне підприємство, що здійснює певні види виробничих процесів з виготовлення друкованої продукції. Найпершою Д. на території України була Острозька, яку в серед. 16 ст. заснував князь В.-К. Острозький. Вона діяла до 1612 і видала бл. 30-ти книг полем. і богослов. літ-ри, букварі. Від 1591 р. діяла Львів. брат. Д., серед вид. якої були перші в Україні друковані вид. віршів і драм. творів. У значно ширших масштабах працювала Києво-Печер. Д., засн. 1616. Під кер-вом П. Беринди вона стала найважливішим видавн. осередком на укр. землях. До серед. 17 ст. в Україні вже налічувалося 25 Д. (17 із них належали українцям). Основа вироб-ва Д. – технол. процес відтворення тексту, ілюстрат. матеріалів. Спосіб друку (глибокий, високий, офсет., трафарет., цифр. тощо) визначає різновид полігр. процесу, що застосовують на вироб-ві та відповідно до якого формують структуру підпр-ва. Д. можуть бути універсал. або спеціалізов. на окремих способах друку і видах друков. продукції. Процес осн. полігр. робіт Д.: виготовлення друкар. форм для багатораз. відбиття на відповід. полігр. матеріалі зображень; друк накладу шляхом отримання відбитків при перенесенні фарби з друкар. форми на папір чи ін. матеріал за допомогою друкар. машин; брошурування і палітурництво. У Д. працюють цехи осн. вироб-ва (складал., фотоцинкогр. стереотипні, з виготовлення офсет. форм і форм глибокого друку, друкар. та брошурувал.-палітурні) й допоміжні (ремонтно-мех., лаб.). У СРСР розрізняли Д. союзні, респ., крайові, міжрайонні й районні; їх поділяли на великі, середні й дрібні (див. Друкарство і книговидання). Підпр-ва, де переважав офсет. або глибокий друк, називали картогр. ф-ками; великі Д., на яких застосовували два або три способи друку, – полігр. комбінатами. На базі великих Д. створ. полігр. вироб.-тех. об’єдн. (див. Поліграфічна промисловість).

В. С. Муха

Стаття оновлена: 2008