Друце Іон - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Друце Іон

ДРУ́ЦЕ Іон (Druţă Ion; 03. 09. 1928, с. Городіште, нині Дондушен. р-ну, Молдова) – молдовський письменник, драматург. Акад. АН Молдови (1992). Держ. премія Молд. РСР (1967). Закін. Вищі літ. курси при Літ. ін-ті у Москві (1957). Мешкає в Москві. Пише молд. і рос. мовами. Автор зб. оповідань «La noi ân sat» («У нашому селі», 1953), «Poveste de dragoste» («Оповідання любові», 1954), «Dor de oameni» («Туга за людьми», 1959), «Povestea furnicii» («Оповідь мурахи», 1963), «Ultima zi de toamnă» («Останній місяць осені», 1964; укр. перекл. – К., 1979), «Frunze de dor» («Листя щему», 1966), «Clopotniţa» («Дзвіниця», 1973), роману «Povara bunătăţii noastre» («Тягар нашої доброти», ч. 1, 1963; ч. 2, 1970; укр. перекл. – «Сила доброти нашої», К., 1972), п’єс «Casa mare» («Каса маре», 1960; укр. перекл. – К., 1972; ставилася в театрах України, зокрема у Київ. укр. драм. театрі ім. І. Франка), «Doina» («Дойна», 1971; укр. перекл. – К., 1985), «Păsările tinereţii noastre» («Птахи нашої молодості», 1972), «Sfânta sfintelor» («Святая святих», 1977). Пише переважно на теми села. В основі творів – морал.-етичні конфлікти, сповнені водночас гумором та оптимізмом, пройняті ліризмом і роздумами про призначення людини, її духовну красу й багатство. В істор. романі «Biserica albă» («Біла церква», 1982) відтворив образ укр. філософа й письменника 18 ст. П. Величковського. Окремі твори Д. укр. мовою переклали М. Слов’янова, А. М’ястківський, В. Баранов, П. Засенко, М. Богайчук.

Тв.: укр. перекл. – Георге, удовин син. К., 1961; Падурянка // Сузір’я. Вип. 8. К., 1974; Сани // Молд. рад. оповідання. К., 1980; Запах стиглої айви // Сучасна молд. повість. К., 1985; Дари. О., 1986; Десять літ веснянкуватих. К., 1987; рос. перекл. – Избранное. Т. 1–2. Москва. 1984; Повести и рассказы. К., 1986; Одиночество пастыря. Москва, 1988.

В. Ф. Баранов

Стаття оновлена: 2008