Дрючило Василь Іванович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Дрючило Василь  Іванович

ДРЮЧИ́ЛО Василь Іванович (12. 01. 1935, с. Щербинівка Золотоніс. р-ну Київ., нині Черкас. обл.) – живописець. Батько А. Дрючила. Засл. майстер нар. творчості України (2006). Диплом 1-го ступ. виставки самодіял. мист-ва у Ярославлі (РФ, 1983). Лауреат Всесоюз. фестивалів нар. творчості (Москва, 1985, 1987, 1989). Закін. Моск. заоч. ун-т нар. творчості (1961). Створює реаліст. пейзажі, темат. картини. Учасник рай., обл., всеукр. та закордон. мист. виставок від 1985. Персон. – у Золотоноші (1986). Окремі полотна зберігаються у Шевченків. нац. заповіднику в Каневі (Черкас. обл.), Золотоніс., Гельм’язів. (Золотоніс. р-н) та Богуслав. (Київ. обл.) краєзнав. музеях.

Тв.: «Агроном» (1969), «Вид на Красногірський монастир» (1975, 1990), «Дуб Т. Шевченка в Будищах» (1976), «Кропивнянський полк вирушає на бій з польською шляхтою» (1977), «Т. Шевченко у Прохорівці» (1981), «Осінні барви», «Партизанська хата», «Партизанськими стежками Гайдара» (усі – 1987), «Місце садиби М. Максимовича», «Липа М. Максимовича», «Старі верби», «Біля ставу» (усі – 1988), «Пізня весна» (1989), «Шумлять верби (Щербинівський міст)» (1991), «Перелісок» (1993), «Гроза наближається» (1994), «Тихі заводі» (1996).

Літ.: Василь Дрючило. Пейзаж: Альбом. Чк., 1996.

В. П. Кульчицький

Стаття оновлена: 2008