Дуб-Дубовський Ігнацій-Маріуш - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Дуб-Дубовський Ігнацій-Маріуш

ДУБ-ДУБО́ВСЬКИЙ Ігнацій-Маріуш (31. 03 (12. 04). 1874, м. Вільно, нині Вільнюс – 10. 03. 1953, Рим) – церковний діяч РКЦ. Навч. у Житомир. римо-катол. семінарії (1894–99) та колегіумі «Анґелікум» у Римі (1901–03), здобув ступ. д-ра канон. права в Ґреґоріан. ун-ті (1904). Свячення прийняв 1899 з рук єпископа Б. Клопотовського. Душпастирював у м. Корк (Ісландія), Київ, Житомир та ін. Від 1908 – особистий секр. глави Могильов. митрополії РКЦ архієпископа А. Внуковського. Від 1912 – чл. Волин. губерн. ком-ту статистики, катехит шкіл у Житомирі. Від 1916 керував РКЦ на Київщині, Поділлі й Волині, поєднуючи обов’язки єпископа-ординарія Луцько-Житомирського та апостол. адміністратора Кам’янец. дієцезії. Висвяч. на єпископа у січні 1917, того ж року затвердив утворення згромадження сестер бенедиктинок у м. Біла Церква (1922 переведене до м. Ковель, нині Волин. обл.). Видавав «Tygodnik Kresowy» (Житомир, 1917–19). Зазнав переслідувань з боку більшовиків, тому 1919 переїхав до зайнятого поляками Луцька, де видавав «Kroniku Diecezji Łucko-Żytomierskiej» (1921–25) і тижневик «Lud Boży» (1923–25). Тоді ж перевів семінарію з Житомира до м-ка Олика (нині смт Ківерців. р-ну Волин. обл.), 1920 – до м. Ґнєзно (Польща), а 1922 – до Луцька. Схвально поставився до походу війська Ю. Пілсудського в Україну. Виступав за включення Правобереж. України до складу Польщі, пропагуючи цю ідею в пастор. листах, зверненнях до польс. єпископату, папського нунція у Варшаві, сейму, уряду Польщі. Держ. відзнака Польщі «Хрест хоробрих» (1920). У 1925 зрікся кер-ва Луцько-Житомир. дієцезією з огляду на реорганізацію упр. РКЦ на теренах СРСР, оселився в Римі. Був радником папи Пія XI.

Літ.: I. Krajewski. Jego ekscelencja ksądz biskup dr. Ignacy Dub-Dubowski i jego działalność. Łuck, 1924; T. Skalski. Terror i cierpienie: Kościól katolicki na Ukrainie. 1900–1932: Wspomnienia. Lublin; Rzym; Lwów, 1995.

H. C. Рубльова

Стаття оновлена: 2008