Кругообіг води - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Кругообіг води

КРУГОО́БІГ ВОДИ́ – безперервний замкнутий про­цес циркуляції води на Земній кулі під впливом сонячної радіації і дією сили тяжіння. З по­верх­ні Світ. океану під дією соняч. енер­гії за рік випаровується 505 тис. км3 води. Більша частина води, що випарувалася з поверхні океанів, конденсується і повертається у вигляді атмосфер. опадів в океан – 458 тис. км3 (малий, або океаніч. К. в.), решта переноситься на суходіл – 47 тис. км3 . Атмо­сферні опади (119 тис. км3 ), які випали на суходіл, частково про­сочуються в ґрунти і гір. породи та формують підземні води, або стікають по земній поверхні, утворюючи струмки і річки, а час­тина опадів знову випаровується (72 тис. км3 ). Вода, що потра­пила на суходіл, стікаючи, знову досягає океану, завершуючи т. зв. великий К. в. на Земній кулі. З великого кругообігу може бути виділений місц. (внутр.-материк.) кругообіг (вода, що випарувалася з поверхні суходолу і знову надійшла на суходіл у вигляді атмосфер. опадів). Зв’язок між океаніч. та материк. кругообігами здійснюється через перенесення водяної пари з океану на суходіл і, навпаки, поверхн. і підзем. стоком – із суходолу в океан. Невелика кіль­кість води (бл. 9 км3 за рік) здійснює кругообіг у межах безстіч. областей. К. в. створює осн. механізм перерозподілу на Зем­лі речовини та енергії, об’єднує в єдине ціле не тільки водні об’єк­ти, а й різні частини планети. К. в. на Землі – основа відновлюваності водних ресурсів.

Літ.: Михайлов В. Н., Добровольский А. Д., Добролюбов С. А. Гидрология. Москва, 2005; Современные гло­бальные изменения природной среды. Т. 1. Москва, 2006; Загальна гідрологія. К., 2008.

В. К. Хільчевський

Стаття оновлена: 2014