Дубенський Чеснохрестський чоловічий монастир - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Дубенський Чеснохрестський чоловічий монастир

ДУ́БЕНСЬКИЙ ЧЕСНОХРЕ́СТСЬКИЙ ЧОЛОВІ́ЧИЙ МОНАСТИ́Р Засн. князями Острозькими у 1-й пол. 16 ст. на о-ві побл. м. Дубно (нині Рівнен. обл.). У 2-й пол. 16 ст. значно розвинувся завдяки опіці князя В.-К. Острозького, котрий не тільки затвердив за монастирем його колишні володіння (с. Вигнанка, 370 десятин землі, о-ви Горбачин і Пантелеймон-Климент, десятини з поміщиц. полів і сіл Івання та Знесення, пошт. тракт до м. Крем’янець), а й приєднав чимало особистих земель. Крім того, ченці монастиря користувалися князів. привілеями. 1584–97 ігуменом був преподобний Йов Залізо (1551–1651), котрий одночасно працював і над переписуванням церк. книг. Тут у 16 ст. ієромонах Арсеній створив рукописне Четвероєвангеліє (нині зберігається у Рос. держ. б-ці, Москва). Від 1603 ігуменом був о. Віталій, перекладач грец. епосу «Діоптра» (1604). Від 1660 монастир перебував у юрисдикції УГКЦ, 1795 повернений православ. Церкві, 1800–29 належав ЧСВВ, від 1829 – знову православний. Того ж року перетвор. на парафіял. церкву; від 1860 за визнанням Св. Синоду отримав статус монастиря у віданні Почаїв. Свято-Успен. лаври, від 1904 – самостійний, настоятелями його були архімандрити-намісники лаври. До монастиря приписано храм на честь преподобного Йова Почаївського, перебудов. 1890 з костелу монастиря кармеліток. 1921–39 тут функціонувала православна церква Чесного Хреста з дзвіницею. Під час 2-ї світ. війни частково зруйнована, а на поч. 1950-х рр. розібрана на буд. матеріали.

Т. Б. Дмитренко

Стаття оновлена: 2008