ДМИТЕ́РКО Софрон (в миру — Степан Михайлович; 01. 06. 1917, с. Бичківці, нині Чортків. р-ну Терноп. обл. — 05. 11. 2008, Івано-Франківськ) — церковний діяч УГКЦ. 1932 вступив до ЧСВВ у Крехів. монастирі, навч. у монастир. школах у Кристинополі (нині Червоно­град), Лаврові, Добромилі (усі — нині Львів. обл.). 1939 працював у Пере­мишлі (Польща). Продовжив навч. у семінарії в м. Оломоуц (нині Чехія), у Карловому університеті (Прага, 1941–42). Висвяч. на священика 14 травня 1942 єпис­копом Н. Дудашем. Того ж року засланий ґестапо на примус. роботи в Моравську Остраву на шахту. 1943–44 — префект малої семінарії при монастирі ЧСВВ у Бучачі (нині Терноп. обл.). 1944 заарешт. НКВС за звинуваче­н­ням у антирад. діяльності. Не під­писав ухвал Львів. собору 1946 і не пере­йшов до РПЦ. Після звільне­н­ня 1954 під­пільно здійснював богослужі­н­ня на Станіславщині (нині Івано-Фр. обл.). 30 листопада 1968 прийняв єпис­коп. свяче­н­ня (Катакомбна УГКЦ) з рук єпис­копа І. Слезюка, при­знач. єпис­копом Івано-Фр. єпархії. 5 грудня 1973 заарешт. удруге. У березні 1974 етапований на примус. роботи у с-ще Ленінське (нині Луган. обл.). Після звільне­н­ня від 1975 під­пільно виконував служі­н­ня в Івано-Фр. єпархії, висвятив 65 священиків. Брав участь у русі за легалізацію УГКЦ, 1989–97 — єпис­коп-ординарій Івано-Фр. єпархії. Учасник наради ієрархів УГКЦ у Ватикані (1990), Синодів УГКЦ у Львові (1992 і 1994).