Дмитренко Юрій Михайлович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Дмитренко Юрій Михайлович

ДМИТРЕ́НКО Юрій Михайлович (псевд.: Максим Думич, Георгій Тимошенко, Юрій Дмитренко-Думич та ін.; 04. 05. 1951, с. Глодоси Хмелів., нині Новоукр. р-ну Кіровогр. обл.) – письменник. Чл. НСПУ (1994). Обл. літ. премії ім. Ю. Яновського (1995) та ім. Панаса Мирного (2004). Закін. Кіровогр. ін-т с.-г. машинобудування (1973), відділ. журналістики ВПШ при ЦК КПУ (Київ, 1985). Працював у Кіровогр. обл. г. «Молодий комунар» (1976–80). Від 1980 – у Полтаві: заст. гол. ред. рай. г. «Ленін. шляхом» (1981–84); зав. відділу г. «Комсомолець Полтавщини» (1985–86); консультант-методист Будинку політосвіти обкому КПУ (1987–90). Співзасн., дир. інформ.-видавн. агентства «Астрея», гол. ред. г. «Пригоди, події, факти» та «Цілком відверто» (1990–92). У 1992–2003 – нач. упр. у справах преси та інформації, голова ком-ту інформації Полтав. облдержадміністрації. Засн. і голова Полтав. спілки літераторів (1991–2003). Друкується від 1975. Для творів Д. властиві гостропубліцист. спрямованість, динаміка сюжету, лапідар. місц. колорит, саморозкриття образів у дії та еволюції, використання елементів фантастики. Створив серію детективів. Соц.-політ. проблеми сучас. України відтворив у повісті «Рекет» (1991), пророкуючи об’єднання кримінал. і владних структур; у романах «Убивця вбивць» (1995 – про корумпованість правоохорон. органів) та «Діоксиновий присмак влади» (2003; усі – Полтава) – про суперечності й неузгодженість у кер-ві державою.

Тв.: Скарби мовчать: Повість. К., 1985; Лісодубія: Ірон. казки для дорослих. П., 1991; …Я, комбриг батько Махно: Нарис. П., 1992; Слідчий Карий проти полтавської мафії: Вибр. тв. П., 1995; Микола Міхновський. Володимир Винниченко. Симон Петлюра: Нариси. Кобеляки, 1998; Ніколай Лєнін (Владімір Ульянов): Біогр. нарис. Гадяч, 1998; Загибель імперії: Роман-хроніка про події 1917 року. Кременчук, 1999; Нашестя: Докум. роман-хроніка. Лубни, 1999; Смолкнувшие струны: Лирика. Лубны, 1999; Усе мина: Лірика. Лубни, 1999; Війна з Росією: Істор. хроніка. Гадяч, 2000; Махновці: Істор. докум.-публіцист. роман-мозаїка. Гадяч, 2000; Гетьманська держава: Істор. хроніка. Кобеляки, 2001; Отаманщина: Істор. хроніка. Гадяч, 2001; П’ятдесят: Поеми. Лубни, 2001; Догорає свіча: Поезії. Лубни, 2002; Украдена ніч: Поезії. Лубни, 2002; У павутинні ЧК: Роман. Кобеляки, 2002; Час політичних авантюристів: Роман. П., 2005; Дзвони падолисту: Вибр. поезії. Гадяч, 2006; Зраджений народ: Історія і доля козац. народу Респ. Україна. П., 2007.

Літ.: Пісоцький К. Цей небезпечний жанр – детектив // Дніпро. 1986. № 4; Буряк І., Дяченко А. Детективний жанр на Полтавщині. П., 1997; Ночовний М. Не життя – суцільний детектив // ЛУ. 1999, 17 берез.; Дяченко А. Невідомий Юрій Дмитренко, або… він же – Максим Думич. Глобине, 2001; Марічка Зелень. Вузли Думича // Літ. Полтавщина. 2006. № 8.

А. М. Дяченко

Стаття оновлена: 2008