ДМИ́ТРИК Кузьма (05. 11. 1921, с. Велика Димерка, нині смт Бровар. р-ну Київ. обл. — 18. 05. 2004, с-ще Сан-Жерар, провінція Намюр, Бельгія) — поет. Після смерті батьків у часи голодомору 1932–33 виховувався в дит. будинках. Почав писати вірші укр. і рос. мовами. 1941 мобіліз. до армії. 1943 побл. м. Сталін­град (нині Волго­град, РФ) потрапив у нім. полон, працював на шахтах Донбасу. Згодом з лікарні пішки ді­стався Києва, де був заарешт. нім. поліцією і вивезений на примус. працю до Німеч­чини. Після війни студіював філософію та релігію в Університеті у м. Кірхенбух (Німеч­чина), а згодом — су­спільно-політ. науки у Левен. катол. університеті (Бельгія, 1948–54). Працював у словʼян. від­ділі Бельг. видавництва, у б-ці Левен. катол. університету. Від­знач. за франкомовну зб. «Hantise dʼun Zaporogue» («Думи запорожця», Париж, 1959) літ. журі на чолі з Ж. Кокто (м. Ніцца, Франція, 1959). Його 2-а зб. «Mipoir des Vanités» («Свічадо марнот», Брюс­сель; Париж, 1965) вмістила вірші також укр., рос. та нім. мовами і від­образила драматизм життя Д. рад. періоду та часів 2-ї світової війни. Окремі його вірші укр. і франц. мовами поклали на музику композитори М. Недзведський та Р. ДʼҐан. Деякі твори Д. опубл. в г. «Українське слово» (Париж, 1948 і 1965), вірші — у ж. «Нові дні» (Торонто, від березня 1965 та квітня 1991). Залишив спогади «Les Orphelins rouges» («Сироти червоної імперії», Париж, 2008).