Дмитрик Кузьма - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Дмитрик Кузьма

ДМИ́ТРИК Кузьма (05. 11. 1921, с. Велика Димерка, нині смт Бровар. р-ну Київ. обл. – 18. 05. 2004, с-ще Сан-Жерар, провінція Намюр, Бельгія) – поет. Після смерті батьків у часи голодомору 1932–33 виховувався в дит. будинках. Почав писати вірші укр. і рос. мовами. 1941 мобіліз. до армії. 1943 побл. м. Сталінград (нині Волгоград, РФ) потрапив у нім. полон, працював на шахтах Донбасу. Згодом з лікарні пішки дістався Києва, де був заарешт. нім. поліцією і вивезений на примус. працю до Німеччини. Після війни студіював філософію та релігію в Ун-ті у м. Кірхенбух (Німеччина), а згодом – сусп.-політ. науки у Левен. катол. ун-ті (Бельгія, 1948–54). Працював у слов’ян. відділі Бельг. вид-ва, у б-ці Левен. катол. ун-ту. Відзнач. за франкомовну зб. «Hantise d’un Zaporogue» («Думи запорожця», Париж, 1959) літ. журі на чолі з Ж. Кокто (м. Ніцца, Франція, 1959). Його 2-а зб. «Mipoir des Vanités» («Свічадо марнот», Брюссель; Париж, 1965) вмістила вірші також укр., рос. та нім. мовами і відобразила драматизм життя Д. рад. періоду та часів 2-ї світ. війни. Окремі його вірші укр. і франц. мовами поклали на музику композитори М. Недзведський та Р. Д’Ґан. Деякі твори Д. опубл. в г. «Українське слово» (Париж, 1948 і 1965), вірші – у ж. «Нові дні» (Торонто, від березня 1965 та квітня 1991). Залишив спогади «Les Orphelins rouges» («Сироти червоної імперії», Париж, 2008).

Літ.: Недзведський М. Чи розміняний талант? // Нові дні. 1965, берез.

Г. С. Панчук, Р. І. Доценко

Стаття оновлена: 2008