Крук Григорій Якович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Крук Григорій Якович

КРУК Григорій Якович (30. 10. 1911, с. Братишів, нині Тлумац. р-ну Івано-Фр. обл. – 05. 12. 1988, Мюнхен) – скульптор, графік. Закін. Львів. мист.-пром. школу (1934), навч. у Краків. (1928–36; майстерня К. Лящки) і Берлін. (1936–40; викл. А. Бреккер, О. Гріцбергер, Ф. Ємець, А. Фо­ке) АМ. Від 1945 – у Мюнхені, де викладав в АМ. На твор. роботі. Створював монум. і малоформатні скульптури у бронзі, гіпсі, теракоті. Осн. тематика – ностальгія за рідною землею, духов. та фіз. образ підкарп. се­лян, істор. минуле України, ком­позиції з масив. жін. фігурами, портрети. Суворі й прості постаті персонажів не ідеалізував, шукаючи в них не краси, а лише автентичності і характер. рис. Оскільки відтворював світ фіз. праці, селян та взагалі бідноту, вони виходили часом грубими, штучно не прикрашеними. Передавав природ. рух люд. тіла, без штуч. поз, поет. жестів. Більшість робіт в експресіоніст., динам. стилі, позбавлені деталей; композиції наближені до форм сфери, брили, піраміди. Створив особливий вид різьблення, осн. компонентами якого стали спрощені узагальнені маси, зведені до цілісної брилуватості. Матеріал. статичність, замкнутість спричинила наповненість об’єму. Зробив серію експресіоніст. рисунків люд. фі­­гур. Увів укр. селян. сюжет у світ. мист-во (пам’ятник 1964 у м. Ґмюнд (Австрія) виселенцям із Галичини, померлим у таборах). Роботи К. виставляли у країнах Азії, Європи, США. Пер­сон. виставки – у Мюнхені (1946–47, 1952, 1960, 1963–64, 1969, посмертна – 2011), Парижі, Лон­доні, Единбурзі (усі – 1954), Бон­ні (1955), Римі (1957), Нью-Йор­ку та Філадельфії (1961), Відні (1962), Берліні (1963), Торонто (1968). Останні роки жив у притулку для людей похилого віку. Створ. Міжнар. фонд К., шкіл. му­зей – у Братиславі, 2006 – кімнату-музей у рідному селі, 2011 – Музей К. на площі його імені у м. Кеніґсбрунн (Німеччина). В Іва­но-Франківську на його честь названо вулицю. Архів К. та осн. частина робіт зберігаються в УВУ (Мюнхен), частина творів – у Нац. музеї (Париж), Британ. музеї (Лондон), НХМ (Київ), Іва­но-Фр. ХМ.

Тв.: «Концерт на ярмарку» (1937), «Родина втікачів», «Голівка хлопчика» (обидва – 1938), «Мати з дитям» (1944), «Селяни перед розстрілом у Станіславі» (1945), «Швачка» (1946), «Лучниця» (1947), «Бандурист» (1958), «Голова ди­­тини» (1959), «Жінка, яка стоїть» (1960), «Т. Шевченко» (1961), «Батько» (1968), «Оголена (Нудистка)» (1972), «Дівчина з глечиком» (1973), «Танцівниця», «Т. Шев­ченко» (обидва – 1975), «Єврей з півнем», «Прачка», «Селянин», «Сирітка», «Хлопець із голубом», «Жінка з торбою», «Бабуся зі свічкою», «Паламар», «Покритка», «Дівчина, яка читає книжку», «Дівчина, яка сперлася на коромисло», «Селянин у церкві», «Дитина біженців», «Учителька», «Атенагорас І», «Папа Павло VІ», «Кардинал Йосиф Слі­пий», «Л. ван Бетговен», «Анна Яро­славна», «Князь Володимир Великий», «В. Липинський», «М. Лисенко», «В. Сте­фа­ник», «С. Петлюра», «І. Мазепа», «С. Гор­динський», «Я. Гніздовський» (усі – 1970–80-і рр.).

Літ.: Попович В. Українська тематика в творах Г. Крука // Нотатки з мист-ва. Філадельфія, 1986. № 26; Даревич Д. Григорій Крук – співець селянської долі // Сучасність. 1987. № 7/8; T. Reim, V. Probst. Gregor Kruk. Leben und Werk. München, 1988; Попович В. Григорій Крук // Сучасність. 1990. № 6; Віль­ний О. Григорій Крук – другий після Олександ­ра Архипенка // ОМ. 1992. № 3; Мель­ник В. Мистецтво, народжене сонцем і землею: Скульптор Григорій Крук повертається в Україну // КіЖ. 1992, 19 груд.; Федорук О. К. Григорій Крук та європейська пластика середини ХХ століття: Мат. міжнар. наук. конф., Івано-Франківськ, 3–5 груд. 1992 р. К., 1995; Касіян О. Піднебесна Гри­го­рія Крука // Мист-во укр. діаспори: По­­вернуті імена. Вип. 1. К., 1998; Гентош О. Мистецтво Григорія Крука повертається у Львів // Вісн. Львів. АМ. 1998. Вип. 9; Пекарська Л. Знаменитий і не­­відомий Григорій Крук // Art Ukraine. 2010. № 2(15).

В. Попович, Я. О. Кравченко

Статтю оновлено: 2014