Дмитрієвський Олексій Опанасович

ДМИТРІЄ́ВСЬКИЙ Олексій Опанасович (Дмитриевский Алексей Афанасьевич; 11. 03. 1856, ст. Дуреновська Астрахан. губ., Росія — 10. 08. 1929, Ленін­град, нині С.-Петербург) — російський богослов-літургіст, церковний археолог. Доктор церк. історії (1896). Державні нагороди Рос. імперії. Закін. Казан. духовну академію зі зва­н­ням канд. богословʼя (1882), де від­тоді й працював приват-доцент і доцент Магістер. дис. «Богослужение в Рус­ской Церкви в XVI веке. Ч. 1: Службы круга седмичного и годичного и чинопоследования таинств с приложением греческих текс­тов» (Казань, 1884) від­значена академ. премією митрополита Макарія. Від 1884 — у Київ. духов. академії: від 1894 — екс­траординар., від 1896 — ординар., від 1907 — засл. ординар. професор кафедри церк. археології та літургіки. Для ви­вче­н­ня стародав. рукописів, літургій. практик і монашого життя здійснював регулярні подорожі по святинях християн. Сх. (особливо часто на Афон), Італії, Франції, Німеч­чини; свої спо­стереже­н­ня публікував у ста­т­тях та книгах, які здобули статус класичних. Період викла­да­н­ня ним літургіки й церк. археології у Київ. духов. академії став епохою роз­квіту цих галузей богословʼя у Києві й зумовив появу київ. школи церк. археології. По­стій. чл. і доповід­ач Церк.-істор. та археол. товариства при Академії, за зав­да­н­ням якого описав грец. рукописи ніжин. храмів і монастирів. Єдиний із проф. Київ. духов. академії, обраний член-кореспондент С.-Петербур. АН (1903). Почес. чл. усіх 4-х Духов. академій Рос. імперії. Через конфлікти з колегами (проф. М. Петровим стосовно Церк.-археол. музею і проф. К. Поповим стосовно критики праці Д. про афон. монашество) ви­йшов зі складу Церк.-істор. та археол. товариства і залишив Академію. У 1907–19 — вчений секр. Православ. Палестин. товариства; 1918–20 — професор кафедри історії та грец. мови, водночас у 1919–20 — проректор Астрахан. університету; від 1920 — у Петро­граді (нині С.-Петербург): проф. літургіки Богослов.-пастир. училища (1920–28) і Вищих богослов. курсів (1923–28). Виконував обовʼязки дійс. чл. Словʼян. комісії АН, від 1923 — Русько-візантій. комісії. Тричі був заарешт.: 1919 — у справі «білого руху», 1922 — у справі вилуче­н­ня церк. цін­ностей (засудж. на рік умовно), 1929 — у справі гуртка «Воскресение». Помер від­разу після звільне­н­ня з-під остан. арешту, похов. на Олександро-Невському кладовищі. Всі осн. праці Д. обовʼязкові для ви­вче­н­ня православ. священ­нослужителями та богословами, особливо цінна серед них — 3-том. «Описание литургических рукописей, хранящихся в библиотеках Православного Востока» (доктор. дис., К., 1895, 1901; Петро­град, 1917). Значна частина твор. спадщини Д. (4–5 т. «Описания литургических рукописей, хранящихся в библиотеках Православного Востока») та його числен­не листува­н­ня (зокрема з київ. ученими й укр. діячами загалом) і досі залишаються неви­даними.

Пр.: Греческие Нежинские храмы и их капитальный вклад в Церковно-археологический музей при КДА // Православ. обозрение. 1885, февр.; Описание рукописей и книг, по­ступивших в Церковно-археологический музей при КДА из греческой нежинской Михайло-Архангельской церкви // Тр. Киев. духов. академии. 1885. № 3–12; Путешествие по Востоку и его на­учные результаты. К., 1890; Современ­ное богослужение на Православном Востоке: Историко-археологическое ис­следование. К., 1891; Богослужение Страстной и Пасхальной седмиц в Св. Иерусалиме по уставу ІХ–Х века. Казань, 1894; Патмос­ские очерки: Из поездки на остров Патмос летом 1891 г. К., 1894; Чин пещного действа. С.-Петербург, 1895; Рус­ские на Афоне (Макарий Сушкин). С.-Петербург, 1895; Православное рус­ское паломничество на Запад. К., 1897; Архиепи­скоп Елас­сонский Арсений (Суздальский тож) и его вновь открытые исторические мемуары. К., 1899; Книга Требник и ее значение в жизни православного христианина. К., 1901; Торжество Православья в первую неделю Великого поста в Києве и в Малой Рос­сии в конце XVII и в начале XVIII столетия // Руководство для сельс. пастырей. 1903. № 8; Ставлен­ник. К., 1904; Опыт из­дания греческих церковных писателей древнейшего времени в рус­ской патрологической литературе. С.-Петербург, 1905; Рус­ские афонские монахи-кел­лиоты. К., 1906; Древнейшие патриаршие Типиконы Иерусалимский (Свято­гроб- ский) и Кон­стантинопольский (Великой церкви). К., 1907; Имп. Православное Палестинское общество и его деятельность за истекшую четверть века. 1882–1907 гг. С.-Петербург, 1907; Церковные торжества в дни великих праздников на православном Востоке. С.-Петербург, 1909; Пасха в Иерусалиме. С.-Петербург, 1912.

Літ.: G. van Aalst. Alexius Afanasevič Dmitrievsky (1856–1929) // Het Christelijk Oosten. 1955. T. 7; 1956. T. 8; Die Bibliographi des russischen Liturgisten A. A. Dmitrievsky // Orientalia Christiana Periodica. 1960. Vol. 26; Сове Б. И. Рус­ский Гоар и его школа // Богослов. труды. Вып. 4. Москва, 1968; Успенский Н. Д. Из личных воспоминаний об А. А. Дмитриевском // Там само; Ар­ранц М. А. А. Дмитриевский: из рукописного наследия // Архивы рус­ских византинистов в Санкт-Петербурге. С.-Петербург, 1995; Бовкало А. А. Литургика в Петро­граде после 1918 г. // Ежегод. богослов. конф. Патриаршего Свято-Тихонов. богослов. ин-та: Мат. 2000 г. Москва, 2000; Ульяновский В. И. Церковно-археологический музей при Киевской духовной академии: борьба идей — Петров и Дмитриевский // Про­блемы славяноведения. Вып. 4. Брянск, 2002.

ДА: Від­діл рукописів Рос. нац. б-ки, ф. 253 (933 справа).

В. І. Ульяновський

Завантажити статтю