Дмитріюк Василь Романович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Дмитріюк Василь Романович

ДМИТРІЮ́К Василь Романович (01. 01, за ін. даними – 13. 10. 1890, с. Костомолоти Сідлец. губ., нині Люблін. воєводства, Польща – 11. 11. 1973, м. Буффало, шт. Нью-Йорк, США) – військовий лікар, громадський діяч. Брат К. Дмитріюка. Закін. Духовну семінарію в м. Холм (Польща) та Варшав. ун-т (1914). Учасник 1-ї світ. війни, брав участь в українізації частин побл. Тернополя. У червні 1917 – делегат 2-го Всеукр. військ. з’їзду в Києві; у січні 1918 – лікар організованого С. Петлюрою Коша Слобід. України. Після Брест. мирного договору 1918 як комісар освіти Холмщини відряджений урядом УНР з Києва у м. Берестя (нині Брест, Білорусь) для орг-ції курсів учителів та укр. шкільництва на Холмщині, Підляшші та Волині (восени 1918 на Холмщині і Підляшші діяла 561 укр. школа, 1919 їх закрито). У січні 1919 заарешт. поляками; після звільнення мав лікар. практику. 1922 обраний депутатом польс. сейму від Берестей. округи. Працюючи в сейм. комісії здоров’я та сусп. опіки, домігся виділення грош. допомоги на потреби інтернованих у таборах Польщі вояків Армії УНР та легалізації осередків т-ва «Просвіта». Співзасн. укр. банку, с.-г. кооперативи та приват. школи. Чл. «Сель-Робу» та УНДО. Від 1927 провадив приватну практику та 1930–31 працював у «Касі хворих» у м. Кременець (нині Терноп. обл.). Від 1933 – у м. Тересполь (Польща), де був заарешт., після звільнення заснував 1940 і очолював Укр. допомог. ком-т. Від 1944 – у Варшаві, звідки разом з групою поляків вивез. до концтабору Маутгаузен, згодом перебував у м. Лінц в Австрії. Після 2-ї світ. війни працював табір. лікарем. 1950 емігрував до США. Чл. Укр. лікар. т-ва Пн. Америки.

Літ.: Доктор Василь Дмитріюк // ЛВ. Чикаґо, 1962. Ч. 24; Дмитріюк Василь. Спомин з років 1918–1927 // Голос Берестейщини. 1995. № 1(13); Пундій.

О. М. Колянчук, П. Пундій

Стаття оновлена: 2008