Дніпрова Чайка

Визначення і загальна характеристика

ДНІ­ПРО́ВА ЧА́ЙКА (справж. — Березіна Людмила Олексіївна; 20. 10(01. 11). 1861, с. Карлівка Ананьїв. пов. Херсон. губ., нині с. Зелений Яр Доманів. р-ну Микол. обл. — 13. 03. 1927, с. Германівка, нині Обухів. р-ну Київ. обл., похов. у Києві) — письмен­ниця, педагог, фольклорист. Дружина Ф. Василевського. Навч. у Херсон. жін. гімназії, у спец. школі Михайлів. жін. монастиря в Одесі, закін. Одес. приватну жін. гімназію (1879). Вчителювала на Херсонщині, Одещині, у Бес­сарабії. На 4-му археол.-етногр. зʼ­їзді в Одесі 1884 пред­ставила зі­брані нею у Таврії 3 зошити фольклор. матеріалу. 1885–87 і 1895–1908 мешкала у Херсоні, де активно за­ймалася літ. творчістю і етногр. дослідже­н­нями. Брала участь у діяльності Херсон. організації допомоги політвʼязням (1903–04). У 1905 була заарешт. за роз­по­всюдже­н­ня забороненої літ-ри. Від 1908 — у Києві. Спів­працювала з товариством «Просвіта». Почала писати російською мовою, перші твори українською мовою на­друкувала в альманасі «Нива» (Одеса, 1885) — вірші «Пісня», «Вісточка», оповіда­н­ня «Знахарка». Друкувалася також у альманахах «Степ», «Перший вінок», «Хвиля за хвилею», «Досвітні огні», часописах «Зоря», «Правда», «КС», «ЛНВ», антологіях «Вік», «Українська муза». Поезія Д. — від­ображе­н­ня внутр. суперечностей обдарованої і нереалізованої лір. героїні, драматизму жін. долі, складнощів інтим. стосунків, величі і без­посередності природи. У прозі Д. Ч. звертається до про­блем ролі звичаїв, традицій у стилістиці нар. побуту («Знахарка», 1885), взаємовід­носин між укр. інтелігенцією і нар. верствами, селянством («Чи сквиталася?», 1899; «На Солоному», 1911), життя селянина-мислителя, шукача істини («Вольтерʼянець», 1896), самореалізації для твор. індивідуальності («Тень несоз­дан­ных соз­даний», 1898), морал. й інтелект. радикалізму у ставлен­ні до світу («Уночі», 1896–1909). Значну кількість твор. доробку письмен­ниці складають поезії в прозі («Суперечка», «Скеля», «Морське серце», «Дівчина-чайка», «Шпаки», «Самоцвіти» та ін.), у яких концентровано від­бито романт. характер світоро­зумі­н­ня Д. Ч., її схильність до алегорій, символів, роз­горнутих метафор, ритмомелодики, патетики. У її лір.-філос. мініатюрах постають роз­мірковува­н­ня над осн. аспектами буття людини й природи — сутністю зради й духов. стійкості, силою добра, добрих вчинків і небезпекою без­діяльності, велич­чю стихії та самопожертви в імʼя людей. Поезії в прозі Д. Ч. — помітний внесок у романтико-алегорійну прозу кін. 19 — поч. 20 ст., пред­ставлену творами М. Горького, М. Коцюбинського, В. Стефаника, О. Кобилянської. Д. Ч. під­тримувала дружні стосунки з багатьма діячами укр. культури, мистецтва й літ-ри, серед них — М. Старицький, Олена Пчілка, М. Коцюбинський, Леся Українка, М. Заньковецька, Д. Маркевич, О. та С. Русові, Ганна Барвінок, Б. Грінченко, А. Кримський, Д. Яворницький. Композитор М. Лисенко створив низку романсів на вірші Д. Ч., а також опери для дітей «Коза-дереза» (1883), «Пан Коцький» (1891), «Зима й весна» (1893). О. Дей і В. Пінчук упорядкували зб. «Народні пісні з голосу Дні­прової Чайки та в її записах» (К., 1974).

Тв.: Твори. Кн. 1–2. К., 1919–20; Твори: У 2 т. Х., 1931; Твори. К., 1960; Ви­брані твори. К., 1987.

Літ.: Коваленко-Коломацький Г. Дні­прова Чайка // Червоний шлях. 1927. № 4; Покальчук В. Дні­прова Чайка // Життя й революція. 1927. № 7–8; Пінчук В. Дні­прова Чайка: Життя і творчість. К., 1984; Немченко І. Херсонські сторінки життя Дні­прової Чайки // Пд. архів. 1993. № 1; Тарнавська М. Дні­прова Чайка і Любов Яновська — англійською мовою // Всесвіт. 2000. № 1–2; Голобородько Я. Дні­прова Чайка: Файли долі та творчості: Літературо­знавче есе // Вітчизна. 2005. № 7–8.

Я. Ю. Голобородько

Завантажити статтю