Дніпровський буровугільний басейн - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Дніпровський буровугільний басейн

ДНІПРО́ВСЬКИЙ БУРОВУ́ГІЛЬНИЙ БАСЕ́ЙН – група родовищ бурого вугілля в центральній частині України, в середній течії Дніпра. Простягається в основному на Правобережжі, на тер. Вінн., Житомир., Київ., Черкас., Кіровогр., Дніпроп., Запоріз., частково Микол. областей. Довж. з Пн. Зх. на Пд. Сх. складає 700 км при ширині 100–200 км. Заг. запаси 4,2 млрд т. Вугленосність басейну приурочена до бучац. відкладень, де простежується від одного до трьох пластів бурого вугілля. Зокрема пром. є нижній і серед. шари, які мають складну будову, а потуж. їх становить 1–21 м при глиб. залягання 30–150 м. Вугілля марки 1Б; середня зольність 20 % із коливаннями золи на сухе паливо 40–80 %. Робоча волога 43–62 %, серед. вміст сірки 3,5–4,0 %, бітуму – 10 %, смоли – 23 %. Теплоутворююча спроможність робочого палива 1700–2300 ккал/кг. У межах Дніпров. бас. виявлено бл. 200 родовищ, ділянок і вуглепроявів, гірн.-геол. умови яких подекуди складні у зв’язку з наявністю слабостійких порід і кількох водонос. горизонтів. Нині освоєно Ватутін. (Черкас. обл.), Коростишів. (Житомир. обл.), Новомиргород. та Олександрійський (обидва – Кіровогр. обл.) вуглевидобувні р-ни. З них вуглевидобуток ведеться лише в Олександрійському, зокрема Морозів. і Костянтинів. розрізах. Розробляти ж буровугіл. пласти Д. б. б., що залягають неглибоко, розпочали ще в серед. 19 ст. З розвитком кам’яно-вугіл. пром-сті в Донбасі видобуток бурого вугілля неухильно зменшувався і до 1902 зовсім припинився. 1913–16 розробку поновлено. Від серед. 20 ст. роботи різко активізувались. Протягом 1950–52 почали діяти 3 кар’єри заг. потуж. 8,6 млн т вугілля на рік: 2 – у Кіровогр. і 1 – у Черкас. областях. Кожен з трьох перших комплексів з видобутку і переробки бурого вугілля (Байдаків., Семенів.-Головків. та Юрківський) мав у своєму складі брикетну ф-ку, теплоелектроцентраль та ремонтну базу. Введення в експлуатацію нових розрізів, використання найсучасніших техніки та технології дозволило довести 1975 видобування вугілля до 12,7 млн т і вироб-во брикету до 4,3 млн т. Надалі темпи буд-ва знизились, що призвело до монотон. спаду цих показників. 1990 на ВО «Олександріявугілля» видобуто 9,2 млн т вугілля та вироблено 3,35 млн т брикетів, 1994 – відповідно 2,7 і 0,77 млн т, 1998 – 1,4 млн т вугілля; зокрема на всіх родовищах Д. б. б. 2004 – 0,5 млн т вугілля. Щодо перспективи, то в Олександрій. р-ні за рахунок реконструкції Морозів. і введення в експлуатацію Костянтинів. розрізів можливо довести сумар. видобуток бурого вугілля до 4,0 млн т на рік. Значні запаси (1040 млн т), що поки не розробляються, зосереджено у Верхньодніпров. буровугіл. р-ні Дніпроп. обл. з Верхньодніпров. (236 млн т), Синельників. (350 млн т), Новоолександрів. (147 млн т) і Карнаухівським (203 млн т) родовищами. На Верхньодніпров. родовищі запаси під відкриті роботи складають понад 150 млн т зі сприятливими гірн.-геол. умовами (потуж. шару 10,6 м, пром. коефіцієнт розкриття 6,6 м3/т, вологість 51 %, зольність 18,7 %, вміст бітуму 8,3 %, теплота згорання вугілля 2290 ккал/кг). Воно детально розвідане, знаходиться в центрі пром. р-ну з великими потребами в електр. і тепловій енергіях. Виконані розробки довели доцільність буд-ва на ньому буровугіл. розрізу потуж. до 5,0 млн т на рік. Синельників. буровугіл. родовище поділяється на шість ділянок, з яких під відкриті роботи розвідано Петрівську з пром. запасами 58 млн т і серед. коефіцієнтом розкриття 9,1 м3/т (вміст вологи 58 %, сірки – 4,8 %, зольність 20,8 %, бітумінозність 7,4 % і теплота згорання робочого палива 1810 ккал/кг). Гірн.-геол. умови родовища складні, невитримана форма, а також значна безвугіл. зона в центрі ділянки ускладнюють видобуток вугілля та погіршують екон. показники розрізу, потуж. якого може сягати 1,5 млн т на рік.

Літ.: Радзивилл А. Я. и др. Днепровский буроугольный бассейн. К., 1987.

М. М. Толстой

Стаття оновлена: 2008