Дніпровсько-Бузький лиман

ДНІ­ПРО́ВСЬКО-БУ́ЗЬКИЙ ЛИМА́Н — від­критий лиман у пів­нічній частині Чорного моря в межах Миколаївської та Херсонської областей. Його формують Дні­пров. лиман (довж. 60 км, шир. 16 км) та Бузький лиман (довж. 50 км, шир. 2–10 км). Від­кривається в Чорне море протокою (шир. 3,6 км) між Очаків. мисом і стрілкою Кінбурн. коси. Пл. бл. 950 км² (найбільший в Україні), обʼєм води 4,25 км³. Глиб. від 2 до 6–7 м, місцями (Станіслав. яма та ін.) до 10–13 м; у штучному судноплав. ка­налі, що зʼ­єд­нує дні­пров. порти з Чорним морем, глибина до 10–15 м. Утворився Д.-Б. л. внаслідок транс­гресії мор. вод у пониз­зя Дні­пра і Пд. Бугу. Пд. береги низькі, піщані, вкриті густими заростями очерету пів­ден­ного, різних видів осоки, водно-болот. різнотравʼя, місцями є зарості верболозів; пн. береги пере­важно високі (до 20–30 м), складені глинисто-піщаними породами, обривисті (з від­слоне­н­нями лесів), лише на окремих ділянках трапляються піщано-черепашкові коси. У дуже холодні зими замерзає на 2–3 місяці. Дно біля кіс піщане, на глибині вкрите су­глинисто-супіщаними мулами. Бл. 25–30 % річк. стоку Дні­пра та Пд. Бугу витрачається на зроше­н­ня та пром. водопо­стача­н­ня, що зумовлює зро­ста­н­ня рівня солоності води у лимані: в Зх. частині до 8–18 ‰, в центр. (поверх­неві шари) — 2,5–3,5 ‰, у Сх. побл. авандельти Дні­пра — 0,5–3 ‰. Під­вище­н­ня солоності призводить до роз­шарува­н­ня на верх­ній шар прісної та придон. шар солоної води з вмістом чорномор. сірководню, що фарватером судноплав. ка­налу потрапляють з лиману в Дні­про внаслідок нагін­них явищ. Це погіршує умови життя прісновод. організмів, зокрема нересту багатьох видів риб, та сприяє поширен­ню мор. видів фіто- й зоопланктону та риб, зокрема тюльки. Інколи навесні у лиман і далі в Дні­про (до гирла Інгульця) запливають чорномор. дельфіни. Збільше­н­ня стоку біо­ген. речовин з Кахов. водо­сховища спричиняє евтрофікацію та шкідливе «цвіті­н­ня» вод лиману влітку. Д.-Б. л. має важливе транс­порт­не (осн. порти Миколаїв, Очаків) та рибо­пром. значе­н­ня; його береги — р-н рекреації. У Зх. частині лівого берега до лиману прилягає ділянка Чорноморського біо­сферного заповід­ника — Волижин ліс. Смуга акваторії лиману біля Пн. берега входить до складу ландшафт. заказників заг.-держ. значен-ня Станіславський та Олександрійський. Тут зимує багато птахів, серед них занес. до Червоної книги України — казарка червоновола, гоголь, крохаль довгоносий. У водах лиману зу­стрічаються рідкісні види фауни (пред­ставники родів іфігенела, ніфарг, гмеліна, мізида, аксонолайм) та флори (білоцвіт літній, водяний горіх плаваючий, плавун щитолистий, сальвінія плаваюча), включені до Червоної книги України.

Літ.: Природа Херсонської області. Фізико-гео­графічний нарис. К., 1998; Бойко М. Ф., Чорний С. Г. Екологія Херсонщини. Хн., 2001.

М. Ф. Бойко

Завантажити статтю