Дніпродзержинський річковий порт - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Дніпродзержинський річковий порт

«ДНІПРОДЗЕРЖИ́НСЬКИЙ РІЧКОВИ́Й ПОРТ» – підприємство галузі річкового транспорту. Розташ. на правому березі Дніпра, у м. Дніпродзержинськ Дніпроп. обл. Засн. наприкінці 19 ст. як пристань Кам’янське (таку назву мало місто до 1936), яку використовували для обслуговування пасажирів, перевезень с.-г. продукції, буд. матеріалів, пром. продукції металург. з-ду польс.-бельг. та франц. акціонерного «Пд.-рос. дніпров. металург. т-ва» (нині Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф. Дзержинського). Від 1931 – порт-пристань. У 1930-х рр. «Д. р. п.» докорінно реконструйовано та перетворено на високомеханіз. підпр-во, оснащене портал. і плавучими кранами, авто- і електронавантажувачами тощо. 1936 споруджено вантажні та пасажир. причали, 1938 – річк. вокзал. Під час 2-ї світ. війни зруйновано, до 1950 відновлено. До кін. 1950-х рр. – у складі Мін-ва мор. й річк. флоту СРСР, до 1988 – у складі Гол. упр. річк. флоту при РМ УРСР. На 1950 вантажообіг порту складав 201 тис. т, 1970 – 1,8 млн т, 1977 – 3,6 млн т. 1988–91 – структур. підрозділ Дніпроп. річк. флоту, від 1992 – у складі Укр. міжгалуз. об’єдн. річк. флоту при РМ УРСР, від 1993 – ВАТ з сучас. назвою. Перевезення пасажирів тут здійснюють сучас. комфортабел. теплоходами. Підпр-во бере участь у розбудові інфраструктури міста. 1955–73 «Д. р. п.» очолював С. Химич, 1973–87 – А. Яременко, 1987–97 – В. Жукоцький, 1997–99 – В. Шпак, від 1999 – О. Шандра.

Н. М. Буланова

Стаття оновлена: 2008