Дніпро-Донецька культурно-історична спільність

Визначення і загальна характеристика

ДНІ́­ПРО-ДОНЕ́ЦЬКА КУЛЬТУ́РНО-ІСТОРИ́ЧНА СПІ́ЛЬНІСТЬ — група археологічних культур доби неоліту. Датується серед. 5 — серед. 3 тис. до н. е. Роз­по­всюджена у Подні­провʼї, Подесен­ні, на Сівер. Дінці, у Білорус. та Укр. Поліс­сі. Ґрунтується на місц. мезоліт. основі. Ві­домо бл. 400 поселень та місце­знаходжень, 30 з яких роз­копано (зокрема Пустинка, Грині, Вишеньки, Старосі­л­ля, Бузьки, Деріївка, Моства, Бондариха). Поселе­н­ня сезон­ні й довго­строк., роз­таш. на берегах річок. Будівлі під­прямокутні у плані, наземні, з вогнищами. Основа господарства — рибальство, мисливство, збиральництво; на роз­виненому етапі зароджуються скотарство та землеробство. Характерні великі родові могильники (Деріїв., Микіл., Ясинуват., Маріуп.). Тіла у ямах ви­про­стані на спині, пофарбовані вохрою, су­проводжувалися знаря­д­дями праці, прикрасами (пізніші — булавами, мідними і золотими речами). Посуд гостро- або плоскодон­ний, з рослин. домішкою до глини, прикрашений гребінц., прокресленим, накольчастим орнаментами. На кераміці пізнього етапу простежуються яскраві впливи традицій енеоліт. культур (трипіл., середньостогів.). Знаря­д­дя праці макро- і мікроліт. типів — сокири, трапеції, ножі, під­трикутні вістря стріл з кременю, сланцеві тесла, човники. Використовувались шліфовані камʼяні сокири, кістяні та рогові вироби. Встановлено три етапи роз­витку. Локал. варіанти, описані Д. Телегіним, О. Титова виділила в окремі культури. Д.-Д. к.-і. с. ві­діграла важливу роль у складен­ні прабалто-словʼян. мовної спільноти.

Літ.: Телегін Д. Я. Дні­про-донецька культура. К., 1968; Телегин Д. Я., Титова Е. Н. Поселения дне­про-донецкой этнокультурной общности эпохи неолита. К., 1998.

О. М. Титова

Завантажити статтю