Дніпро-Донецька культурно-історична спільність - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Дніпро-Донецька культурно-історична спільність

ДНІ́ПРО-ДОНЕ́ЦЬКА КУЛЬТУ́РНО-ІСТОРИ́ЧНА СПІ́ЛЬНІСТЬ – група археологічних культур доби неоліту. Датується серед. 5 – серед. 3 тис. до н. е. Розповсюджена у Подніпров’ї, Подесенні, на Сівер. Дінці, у Білорус. та Укр. Поліссі. Ґрунтується на місц. мезоліт. основі. Відомо бл. 400 поселень та місцезнаходжень, 30 з яких розкопано (зокрема Пустинка, Грині, Вишеньки, Старосілля, Бузьки, Деріївка, Моства, Бондариха). Поселення сезонні й довгострок., розташ. на берегах річок. Будівлі підпрямокутні у плані, наземні, з вогнищами. Основа госп-ва – рибальство, мисливство, збиральництво; на розвиненому етапі зароджуються скотарство та землеробство. Характерні великі родові могильники (Деріїв., Микіл., Ясинуват., Маріуп.). Тіла у ямах випростані на спині, пофарбовані вохрою, супроводжувалися знаряддями праці, прикрасами (пізніші – булавами, мідними і золотими речами). Посуд гостро- або плоскодонний, з рослин. домішкою до глини, прикрашений гребінц., прокресленим, накольчастим орнаментами. На кераміці пізнього етапу простежуються яскраві впливи традицій енеоліт. культур (трипіл., середньостогів.). Знаряддя праці макро- і мікроліт. типів – сокири, трапеції, ножі, підтрикутні вістря стріл з кременю, сланцеві тесла, човники. Використовувались шліфовані кам’яні сокири, кістяні та рогові вироби. Встановлено три етапи розвитку. Локал. варіанти, описані Д. Телегіним, О. Титова виділила в окремі культури. Д.-Д. к.-і. с. відіграла важливу роль у складенні прабалто-слов’ян. мовної спільноти.

Літ.: Телегін Д. Я. Дніпро-донецька культура. К., 1968; Телегин Д. Я., Титова Е. Н. Поселения днепро-донецкой этнокультурной общности эпохи неолита. К., 1998.

О. М. Титова

Стаття оновлена: 2008