Дніпропетровський комбайновий завод - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Дніпропетровський комбайновий завод

«ДНІПРОПЕТРО́ВСЬКИЙ КОМБА́ЙНОВИЙ ЗАВО́Д» – підприємство сільськогосподарського машинобудування. Розташ. у Дніпропетровську. Засн. 1895 інж. І. Езау на базі мех. майстерні як сталеливар. з-д. Від 1896 – у власності бельг. акц. «Т-ва Катеринослав. залізороб. і сталеливар. з-дів», від 1909 – Азово-Донського комерц. банку, від 1915 – польс. акц. «Т-ва маш.-буд. і чавуноливар. з-дів К. Рудзького і Ко». До 1917 підпр-во спеціалізувалося на випуску чавун., сталевого та мідного литва, артилерій. боєприпасів, заряд. ящиків, різноманіт. машин та механізмів, здійснювало капітал. ремонт верстатів. 1900 на з-ді випущено продукції на 1,85 млн рублів, на ньому працювало 1228 осіб. Протягом 1898–1904 тут виготовлено сталеві машинні частини для броненосця «Князь Потьомкін Таврійський», крейсерів «Очаків» і «Кагул». 1907–15 та 1918–28 з-д не працював. 1921 за умовами Ризького мирного договору його осн. устаткування повернуто колиш. власнику та вивезено в Польщу. Від 1928 – з-д «Пресбуд», від 1932 – Дніпроп. з-д ім. К. Ворошилова. У 1930-х рр. на підпр-ві діяли ливар., ковал., пресово-терміч., мех. та ремонтний цехи, випускали чавунне, сталеве та мідне литво, тракторні гільзи, колінвали, механізми та устаткування для нафт. й ін. пром-стей, здійснювали капітал. ремонт верстатів. 1938 його переведено на повний госпрозрахунок. 1938–39 тут отримано 8 млн крб прибутку. Під час нім.-фашист. окупації висококваліфік. працівників й осн. устаткування евакуйовано в міста Орськ (Оренбур. обл.) і Златоуст (Челябін. обл., обидва – РФ). 1944 з-д був практично відновлений, до нього приєднано артіль «Червоний ваговик». 1946 на підпр-ві розпочато випуск с.-г. техніки, зокрема просап. культиваторів, бурякопідйомників, картоплекопачів, 1947 – також бурякозбирал. комбайнів. Від 1953 – Дніпроп. з-д с.-г. машинобудування, від 1968 – сучасна назва (до 1994 – ім. К. Ворошилова). Від 1950 – гол. підпр-во СРСР з розроблення (1949 створ. СКБ) та випуску машин для збирання цукр., корм. і насіннєвих буряків. 1971 «Д. к. з.» нагороджено орденом Трудового Червоного Прапора. 1958 бурякокомбайн СКЕМ-3 відзначено медаллю, 1961 бурякокомбайн КС-3 – дипломом і премією Ґран-Прі на міжнар. виставці в Брюсселі, 1980 бурякопогрузчик-очищувач СПС-4,2 – дипломом 1-го ступ. і медаллю «Золотий колос» на міжнар. виставці «Земля-годувальниця–80» у Будейовіце (Чехословаччина, нині Чехія), 1982 – золотою медаллю на міжнар. виставці в Ляйпцизі (Німеччина). Низку працівників з-ду удостоєно Держ. премією СРСР, зокрема 1980 – І. Русанова, О. Покусу (1967–97 – дир.), Д. Кожушка, А. Кравченка (за розроблення високопродукт. машин РКС-6 і РКС-4 для збирання буряків у осн. і полив. зонах бурякосадження), 1981 – І. Повіренного (за визначні успіхи в праці), 1985 – О. Маліка, О. Жернового, В. Краснощока, О. Краська, А. Бібікова, О. Ушакова (за розроблення бурякопогрузчика-очищувача СПС-4,2). Серед Героїв Соц. Праці – О. Кулаков (1966), В. Лихолат (1976), О. Покуса (1986). Лауреатами Держ. премії України у галузі н. і т. за розроблення машин МБК-2,7 і МКК-6 стали 1992 О. Покуса, Д. Кожушко, С. Чернявський, С. Тарасенко. 1984–94 – ВО, 1994–2007 – колективне вироб. підпр-во, від 2007 – ТОВ. Нині серед осн. продукції – бурякозбиральна та ґрунтообробна с.-г. техніка, металоконструкції, сталеве литво; «Д. к. з.» здійснює також послуги з оброблення металу. У соц. сфері – 3 гуртожитки, база відпочинку «Золотий берег» на Арабат. стрілці (Азов. море), турист. база «Сосновий бір», дит. табір. Кількість працівників (2007) – 600 осіб. Дир. – В. Горбенко.

Літ.: Флагманові бурякозбиральних машин – спеціальному конструкторському бюро КВП «Дніпропетровський комбайновий завод» – 50 років // Техніка АПК. 1999. № 2; Катеринослав–Дніпропетровськ – 225: Видатні особистості та обличчя міста. Дн., 2001.

В. І. Євдошенко

Стаття оновлена: 2008