Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського (ДМЗ) - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського (ДМЗ)

«ДНІПРОПЕТРО́ВСЬКИЙ МЕТАЛУРГІ́ЙНИЙ ЗАВО́Д ім. Петровського» («ДМЗ») – підприємство гірничо-металургійного комплексу України. У складі «ДМЗ» – домен. (3 доменні печі об’ємом 700, 1033, 1033 м3), конвертер. (3 конвертери об’ємом 50 м3 кожний), прокатні № 1 (обжим. стан блумінг 1050, сорт. стан 800, товстолист. стан 3000), № 2 (середньосорт. напівбезперерв. стан 550), кисневий, фасонно-ливар., ремонт.-мех., залізнич., автотранспорт., з переробки відходів, металург. вироб-ва цехи. Засн. 1887 у м. Катеринослав (нині Дніпропетровськ) Брянським АТ (буд-во розпочато 1885) як Олександрів. пд.-рос. з-д. Від 1922 – сучасна назва. Названо на честь колиш. робітника мост. та ремонт.-мех. цехів, рад. та парт. діяча Г. Петровського. Від часу заснування був оснащений потуж. металург. агрегатами, високопродуктив. устаткуванням і до кін. 19 ст. став одним з найбільших металург. з-дів Росії, що виробляв понад 8 % чавуну, сталі й прокату. На ньому активно впроваджувалася нова техніка й технологія в домен., сталеплавил. й прокат. вироб-ві. 1912 з-д одним із перших серед металург. підпр-в завершив перехід на використання електрич. тяги. 1918–20 не працював. 1922–28 послідовно нарощував вироб-во, 1927–28 став найбільшим металург. з-дом СРСР (частка вироб-ва металу складала понад 10 % в СРСР, 20,5 % – в Україні). 1921–32 до його складу входив трубопрокат. з-д ім. В. Леніна (нині ВАТ «Дніпропетровський трубний завод»). У роки довоєн. п’ятирічок «ДМЗ» набув значення підпр-ва, яке було базою кадрів для нових металург. з-дів і місцем формування наук. потенціалу металург. галузі. Значна кількість металургів, які згодом стали вченими, засн. відомих наук. шкіл і напрямів, розпочинали свій трудовий та наук. шлях у цехах і відділах з-ду (акад. АН СРСР О. Чекмарьов, акад. АН УРСР В. Свєчников і К. Стародубов, чл.-кор. НАНУ Г. Єфименко, д-ри тех. н. А. Готліб, І. Жердєв, В. Лапицький, С. Ростовцев, С. Чукмасов та ін.). На поч. нім.-фашист. окупації Дніпропетровщини частину устаткування «ДМЗ» евакуйовано на Сх. СРСР. У жовтні 1943 тут розпочато відбудовні роботи, а 1945 вже працювали мартенів. та доменні печі, прокатні стани. 1952 вироб-во продукції перевищило довоєн. рівень. У післявоєнні роки на підпр-ві вперше у вітчизн. практиці розроблено та впроваджено технологію вироб-ва періодич. профілів прокату, в домен. процесі почали застосовувати природ. газ; 1956 вперше в СРСР здійснено перехід на пром. вироб-во сталі киснево-конвертер. способом; у 1960–80-х рр. проведено реконструкцію окремих цехів і модернізацію осн. устаткування, розроблено та освоєно унікал. профілі прокату для автомобіл., гірн.-добув. пром-стей, с.-г. машинобудування, залізнич. транспорту. З-д став найбільшим постачальником труб. заготовки для труб. підпр-в України. За досягнення у дострок. виконанні уряд. завдань зі збільшення випуску продукції на діючих потужностях, освоєнні нових технологій і видів прокату нагороджено орденами Леніна (1966) та Жовтн. революції (1987); 12-х працівників удостоєно почес. звання Герой Соц. Праці та 12-х – Герой Рад. Союзу. 1992–97 – орендне підпр-во з держ. формою власності, від 1997 – ВАТ. 2005 на з-ді вироб-во чавуну складало 1504,5 тис. т, сталі – 1246,2 тис. т, прокату – 1101,4 тис. т. Загалом «ДМЗ» постачає на внутр. і світ. (бл. 46 країн СНД, Балтії, Європи, Азії, Африки, Близького Сходу, Латин. Америки) ринок товар. чугун, кран. рейки всіх типорозмірів, пром. рейки, безшийк. трамвайні рейки, профілі ободів і осей для автомобіл. машинобудування, спец. профілі для с.-г. машинобудування та вугіл. пром-сті, трубні заготовки, фасон. прокат (швелери, кутники, балки) і сорт. заготовки під подальше оброблення. З окремих видів продукції, таких, як безшийк. трамвайні рейки, профілі ободів вантаж. автомобілів і автобусів, період. профілі осей автомобілів і лемешів, з-д є єдиним виробником в Україні, а з кран. рейок – у СНД. У соц. сфері – база відпочинку, дит. оздоров. комплекс, санаторій-профілакторій, мед.-сан. частина, друкарня, 2 б-ки, музей історії з-ду (засн. 1962), мемор. будинок-музей Г. Петровського. Від 1928 виходить г. «Трибуна металлурга», від 1930 діє літ. студія «Плавка». Вироб. об’єкти підпр-ва є навч. базою для низки навч. закладів тех. профілю. Кількість працівників (2007) – 7650 осіб. «ДМЗ» очолювали О. Горяїнов (1887–1903), М. Гогоцький (1908–17), І. Коробов (1938–62), А. Лихорадов (1962–67), В. Мазов (1967–81), В. Дерев’янко (1981–95), О. Зражевський (1995–97), І. Дишлевич (1998–99), В. Кузьменко (1999–2001), від 2001 – В. Корнієвський.

Літ.: Лицом к огню: Краткий очерк истории Днепропетровского ордена Ленина металлургического завода имени Г. И. Петровского. Дн., 1972; Катеринослав–Дніпропетровськ – 225: Видатні особистості та обличчя міста. Дн., 2001.

Ю. Є. Бембінек

Стаття оновлена: 2008